0 761
Як студенти-філологи УДПУ імені Павла Тичини “козу водили” Січень 13th, 2016 Юлія Осіння
_DSC8064

Із метою відродження новорічних традицій українського народу, зокрема історичної Уманщини, студенти факультету української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини підготували цікаве народознавче обрядодійство «Різдвяна інтермедія «Коза».

Майбутні філологи під керівництвом заступника декана з виховної роботи Наталії Мамчур і керівника театру-студії «Вервечка» Інни Терешко створили атмосферу автентичного свята із піснями, танцями, віншуваннями.

При підготовці сценарію народознавчого заходу організатори використали матеріали досліджень членів наукового фольклорного товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, незмінним керівником якого є кандидат педагогічних наук, професор, керівник науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю», завідувач кафедри української літератури та українознавства Наталія Петрівна Сивачук.

Студенти-учасники фольклорного товариства збирають і записують автентичний фольклор, самобутні народні звичаї, традиції та обряди історичної Уманщини, які й було використано під час різдвяної інтермедії. Глядачі, серед яких були студенти, викладачі, громадськість міста, мали можливість відчути неповторний дух колоритного національного свята, насолодитися звучанням унікальних щедрівок.

Студенти талановито відтворили й давні українські новорічні звичаї – «Водіння кози» та «Меланка». В давнину обов’язковим атрибутом Щедрого або Багатого вечора (13 січня), крім святкової родинної вечері, було щедрування та колядування по хатах, обряди «Коза» і «Маланка», веселі гуляння, віншування та побажання на добро, на щастя, на многії літа. Як свідчать етнографічні матеріали, не було такої селянської хати, куди не зайшли б ряджені з «козою» у вечір «щедрої куті».

Учасники інтермедії «Коза» – ряджені хлопці – дід, жид, лікар, козак, «коза» – талановито вжилися у свої ролі. Дівчата – учасниці фольклорних ансамблів факультету української філології «Лелія» та «Софія» – дружно співали пісні, а «коза» витанцьовувала, поки й не впала. Дід гірко тужив, не знав, що й робити. Ні лікар, який тільки й ладен розповідати нісенітниці, не зміг вилікувати, ні жид із своїми примовляннями не зміг врятувати «козу». Та щойно заграла музика, «коза» сама «ожила» та давай танцювати. Господар із господинею щедро частували колядників і щедрувальників солодощами та випічкою, а наприкінці всі дружно заспівали святкову новорічну пісню з побажаннями миру, добра і злагоди в новому році.

За повідомленням  прес-служби УДПУ імені Павла Тичини

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *