8 18069
Мотивація «бо це треба до ЗНО», або Як учити, щоб надихати? Грудень 6th, 2016 Писана Оксана
shutterstock_177516356

Думки на тему. З метою. Без ілюзій
(Свідомо-провокативно-тавтологічно-іронічно-боляче)

І що, знову виправдовуватись? Чому так катастрофічно падає рівень навченості юних українців? Чому дітям не цікаво у школі? Чому зростає частка батьків і дітей, які  так відверто зневажають  учителів? Чому в учителі йдуть випускники з найнижчим балом ЗНО?

Набри-и-идло! Набридло дивуватися-обурюватися-ображатися-виправдовуватися… Проте доводиться!

Так, ми винні, що більшість із нас родом з радянського минулого, де вчитель (навіть найбездарніший!) був майже завжди правий, часто по-фарисейськи шанований, переважно безапеляційно керований,  очевидно п’єдестально правильний…

Так, ми винні, що навчили-виховали  нинішніх ненаситно-нахабних депутатів (усі ж вони однакові),  хабароненаситних чиновників та юристів (усі ж вони однакові), ага, ще абсолютно непрофесійних і безсовісних  лікарів, священиків і, звісно, вчителів  (усі ж вони однакові)! Все – інші категорії населення України –працьовиті, кваліфіковані, справедливі, кришталево чесні люди, які просто до школи не ходили, а тому не потрапили під негативний уплив?

Так, ми винні, що обурюємося голосно лише в класах з учнями чи в учительських без дирекції; що захищаємо кожен власні інтереси, вже коли добряче допече, але мовчимо щодо інтересів ближнього –  а раптом це зашкодить нашим; прикриваємо свою апатію глибокомудрим розумінням ситуації, мовляв, наше стукання однаково нічого не змінить!

А тепер нарешті до суті справи…

1.    ЩО СПОНУКАЛО

Автоматна черга учнівських змагань:  І і ІІ етапи олімпіади з української мови та літератури, І і ІІ етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика, І і ІІ етапи Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка (це обов’язкові!), Всеукраїнська українознавча гра «Соняшник» (це за бажанням, але на комерційній основі,  Конкурс літературної та журналістської творчості юних стриян «Словосвіт-3» (у  цьому хоч премія переможцям  єдиного етапу вельми пристойна.

2.    ЩО СПРОВОКУВАЛО

Результати останнього з обов’язкових конкурсів, делікатно кажучи, розчарували філологічну громаду м. Стрия Львівської області. Провели екстрене засідання методоб’єднання словесників-україністів. Отримали трохи відповідей. Поставили ще більше запитань.

3.    ЩО ПРОАНАЛІЗУВАЛИ

Причини-наслідки

  • Реалії сьогодення так наситили спраглі уми дітей ґаджетованими можливостями,  нецензурованою інтернет-інформацією, доступно-простакуватими лжекумирами, що на тихе читання вартісної (а це яка?) художньої літератури та живе сприйняття нудно-корисних знань бракує  й уяви, і простору, і часу.
  • Нудно-корисних знань Міністерство освіти і науки настійливо вимагає, скорочуючи навчальний план, паралельно ускладнюючи  давно ускладнену програму середньої школи, ігноруючи основний обов’язок українського учня, наполягаючи на його європейських правах, дбаючи про відсутність психологічних травм, декларуючи потребу практичного застосування теорії і зосереджуючись на глибоко теоретичному рівні ЗНО.
  • Затеоретизована деталізація предмета «Українська мова» та заанатомована паспортизація  предмета «Українська література» через нині чинний формат ЗНО зводять навчання з цих дисциплін до прискореного викладання огрому інформації, яку діти в силу вікових особливостей, конкретного мислення і переліченого у підпункті  першому, даруйте,  «тупо» не сприймають ( й усілякі там «методи, види, форми роботи» не рятують!).
  • Мотивація «бо це треба до ЗНО» надто слабка навіть у 11 класі, а, окрім ще «загального рівня розвитку» та  вибіркових наїздів батьків, діти (+ автор цього опусу) не беруть до уваги жодної іншої причини розрізняти розряди займенників,  групи вставних слів за значенням, типи односкладних речень, види підрядних частин складнопідрядного, а також запам’ятати,  у якому творі  якого автора який герой якими словами яку рису  якого персонажа охарактеризував…
  • Одним із численних (не найтяжчих) гріхів Д.Табачника, міністра  освіти й науки 2010-2014 р.р., стало нав’язування чергового мовно-літературного конкурсу на противагу досить успішному проектові відомого НЕЗАЛЕЖНОГО мецената.
    О, передбачувана  реакція громадськості: як вона посміла зазіхнути на святе! Це ж в ім’я Кобзаря і під його патронатом! Та гнати таких у шию зі школи!
    Стоп. Тарас Григорович Шевченко – це як день і ніч, мама і тато, робота й перепочинок у єдності – є і буде!!!
    Ідеться про додаткову примусову участь талановитих і працьовитих дітей у двох-трьох+ … різношерстих предметних олімпіадах + обов’язкових мовно-літературних конкурсах + необов’язкових, але бажаних різного рівня інституціями комерційних проектах  на тлі  щоденних уроків з масою Д/З упродовж  двох-трьох  осі-і-інніх (депресивних) місяців. Ну і хто то годен витримати?!
  • Завдання до олімпіад та конкурсів  розробляються за стандартами радянської школи, що, бачте, орієнтувалася на шалене бажання дитини ДОДАТКОВО і вельми ДЕТАЛЬНО заглиблюватися в океан лінгвістики та літературознавства. І це не важливо, що  в різних точках цього океану перебувають цілком різні професори і що більшості вчителів важкувато та й ніколи зануритись глибше, ніж на рівень програми. Але ж молодь зобов’язана знати все і прагнути ще більшого… всього?!
    Досить натяків. Так, олімпіада складнюща, конкурс  П.Яцика в міру доступний, конкурс Т.Г.Шевченка знову «спростився» до твору, «Соняшник» цікавий, однак платний, «Словосвіт» за гроші, але скільки можна!
    Вигоріли-виснажилися-збайдужіли-деградували?

4.    ЩО ВИРІШИЛИ

  • Залишити чинним ЗНО, бо ж направду – це сьогодні єдина можливість вступати до вишів завдяки власній пам’яті, знанням і талантам, а не батьківським  можливостям (репетиторство – окрема тема).
  • Дослухатися до біблійних порад і стукати у відчинені двері міністерства, департаментів, відділів освіти з проханням-вимогою-засторогою  зменшити-спростити-полегшити… Ну не діє останнім часом правило 20 %. Якби школа вимагала прочитати 10 сторінок тексту, то дитина б засвоїла 2 сторіночки з прочитаного, але якщо школі давай 1000, то запам’ятати, а тим більше нащось відтворити 200 сторінок нинішній учень не здатен, тому навіть за 10 не береться!
    Ідеться, звісно, про середньостатистичного підлітка, проте винятково обдаровані –  теж люди! Вигорають-виснажуються-байдужіють…
  • Просити якщо не про зменшення кількості усіляких змагань (от з дитинства боюсь того змагального духу, не розумію, навіщо комусь доводити свою кращість, знаю-знаю, що заради прогресу), то хоча б розтермінувати їх, перенісши Міжнародний  мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка на березень. Хіба не логічно?
  • Написати про виболіле не в шухлядку, а до сміттєзвалища Інтернету – а раптом  помітиться, зачепить, згодиться і викличе…
  • Припинити учителям-практикам… сподіватися на добру волю згори і братися самим за детальний аналіз нині чинних програм з української мови й літератури +… та пропонувати конкретні варіанти доцільного спрощення з чіткою аргументацією власної позиції.

Очікую конструктивних зауваг, готова до шквалу обурення, сподіваюся на підтримку за пунктами, вірю у НАГЛІ позитивні зміни.
Просто дякую.

Просто вчителька  Ірина Гавран, м. Стрий

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Коментарi

  1. Чому тільки мови? Донька принесла “чудовий” зошит по біології. Рецензент -“доктор биологических наук, заведующий кафедрой физиологии и биохимии растений ХНУ им. В.Н. Каразина” . Це просто жах-доросла людина впадає у ступор побачивши цю “рабочую тетрадь”, яка за задумом автора “предназначена самостоятельной работы учащихся , выполнения практических работ и проведения лабораторных исследований по биологии…. Соответствует новой программе по биологии…”(стилістика автора збережена)! Людина здобула наукове звання, а діти зненавидять цей предмет. На виконання завдань витрачається стільки часу, скільки школяр просто не може витримати без шкоди для здоров’я. Окрім того, матеріалу підручника явно не вистачає, потрібно отримувати матеріал з додаткових джерел. А це, вибачте, справа не однієї години! Навіщо? Хтось взагалі у МОУ читає те, що “рекомендує”? Можливо варто враховувати думку шкільних вчителів, а викладачі ВНЗ нехай сфокусуються на підготовці студентів.

  2. Сьогоднішнє становище з навчальними програмами і завантаженістю дітей виникло з початком впровадження науковості в навчальний процес (конкурси, МАН, тощо). Науковці “розмили” знаннєвий базис шкільної освіти, який вдало склався за радянських часів. Від цього маємо підручники написані авторами, які отримували свої звання зовсім не за практичні досягнення в школі. Нинішній їх зміст свідчить про деградацію педагогічної науки, відсутність в більшої частини авторів потрібного професійного рівня і досвіду. Ми живемо в інформаційну епоху. Вона вносить хаос і розгубленість у сферу знань людини. Тому важливо навчитися працювати з інформацією шляхом її обмеження, оцінки і систематизації. Потреба у цьому гостро відчувається на прикладі шкільних проблем. Для цього необхідно, щоб керівники освіти усвідомили причини нинішніх проблем і хотіли їх вирішити.

  3. Харків підтримує кожне слово Ірини. Учні повинні насамперед навчатись в період навчального року. Вчителі повинні навчати учнів і не відволікатись ні на олімпіади, ні на МАНи. Усі конкурси хай проводяться за власним бажанням учнів і батьків в дні літніх канікул.

  4. Стаття сподобалася. Пані Ірина висловила думки, які тривожать не одного вчителя, особливо філолога. Як прищепити школярам любов до книги? Як змусити їх читати художні твори ? Що відповісти дітям на запитання, коли їм знадобляться в подальшому житті відміни іменників чи види присудків?Для чого абітурієнтові, який готується до вступу в політехнічний вуз ( не на гуманітарну спеціальність! ), настільки глибоко й детально знати теорію з української мови й літератури?Чи ті люди, які складають перевантажені програми, придумують велику кількість конкурсів, ставлять себе на місце учня, вчителя?..Переконана, якщо всі разом будемо єдині у прагненні щось змінити в позитивному плані, то це обов”язково станеться.

  5. Цілком погоджуюся з автором допису. Відомо,що сучасний учень щодня відчуває на собі інформаційний тиск, а крім того, навчальні програми перевантажені , ускладнена мова підручників.Це призводить до емоційних зривів у дітей. Можливо, варто задуматись над полегшенням шкільних програм і норм оцінювання в усіх класах уже зараз, не очікуючи чудо-реформи для першокласників з 2018 року.Про це говоримо вже декілька років, періодично з”являються публікації. І що ж? Куди стукати? Страшно, щоб не було надто пізно щось змінювати.

  6. Зачепило, погоджуюсь і пропоную не сидіти склавши руки, а поспішати зі змінами. Як класний керівник 11 кл. знаю, як важко випускникам, як часто звертаються до послуг психотерапевта. Ми втрачаємо здорову молодь. А ще пропоную переглянути критерії оцінювання, які теж, як на мою думку, не відповідають сучасним реаліям.

  7. Знаю автора допису не перший рік. Талановита, творча, працьовита, знаюча Особистість. Постійно працює над собою, завжди крокує попереду всіх інновацій. Написала справді про наболіле. Але у мене питання до Вас, шановні читачі, чому всі читають, але ніхто не коментує.Тема справді болюча. Можливо у полеміці і народиться істина. Чи будемо далі чекати рішень зверху.