0 4830
Санітарний регламент для ДНЗ має стати ужитковим, а не описувати недосяжний ідеал Березень 17th, 2017 Юлія Осіння
Chto_delayut_deti_v_detskom_sadu

Нормативно-правові акти, що регулюють сферу дошкільної освіти, мають сприяти її розвитку, а не додавати закладам клопоту. Після прийняття Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів співробітники тисяч дитсадків зітхнули з полегшенням: нарешті скасовано норми, які майже неможливо виконати. Натомість принципові вимоги, що стосуються здоров’я і безпеки вихованців, у документі залишилися.

Принцип “бажано” замість “повинні” до «наповнення» нормативних документів відділ дошкільної освіти МОН, який відстоював позицію щодо розумної лібералізації Санітарного регламенту, сповідує й надалі: постанови, інструкції, переліки тощо мають стати корисним підручним матеріалом, а не описувати недосяжний ідеал.

Із науковцями і практиками тут – повне порозуміння: мета у тих, хто вболіває за дошкілля, – працюючи чи то в міністерстві, чи в наукових установах, чи в управліннях і департаментах освіти та власне у закладах, – одна. Після скасування державної субвенції для ДНЗ вони потребують підтримки принаймні у площині правового регулювання діяльності. «Чи це не ускладнить функціонування закладів?» – таке питання зазвичай ставлять фахівці, обговорюючи проекти змін до нормативних документів. У такому самому ключі працювали на засіданні круглого столу з питань оновлення нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, що відбувся минулого тижня в МОН з участю спеціалістів департаментів (управлінь) освіти і науки та методистів ІППО.

Не типовий, а орієнтовний

Дошкілля – це золоте дитинство, не обтяжене «домашкою» та надміром «треба» замість «хочу». Тобто – гра. Іграшки, необхідні для неї, – це очевидно – мають бути безпечними. Проте якщо батьки, обираючи їх, можуть керуватися власним (здоровим) глуздом, то в ДНЗ ляльки і машинки – як і будь-які інші речі, що є в будівлі, – підлягають регламентації. Яким має бути відповідний документ, аби не зв’язувати руки керівникам закладів, проте гарантувати (наскільки це можливо) безпечність наповнення ігрової кімнати?

Одним з основних питань порядку денного був Типовий перелік обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок в дошкільних навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства освіти України від 11 вересня 2002 р. №509. «Профан» був би приємно вражений розмаїттям передбаченого посуду, асортиментом побутової техніки, настільних ігор і оптичних іграшок, наборами для сюжетних ігор (від «Лікарні» до «Залізниці») й парком техніки. Проте людина досвідчена – співробітник ДНЗ або батьки дитини, яка його відвідує, – знає, яким коштом забезпечується те «розмаїття», котрим насправді володіють дошкільні заклади. Постає питання: якщо держава не забезпечує кошти на придбання певних товарів – чи може вона висувати вимоги до них?

«Школа фінансується з державного бюджету, а фінансування ігрового обладнання для дитячих садків – це повний «нуль», – каже хтось із присутніх. – Коли ми дочекаємося державних коштів на такі потреби – ніхто не знає, тому треба відходити від типового переліку, натомість формувати орієнтовний. А більше нічого не потрібно».

Ольга Байєр – завідувач кафедри дошкільної освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти – висловлює думку про два окремі напрями.

Ми маємо подумати про забезпечення закладу будь-якого типу: після затвердження Санітарного регламенту відкрилися можливості для відкриття приватних садків, – каже вона. – Чи потрібна якась базова частина, де буде прописано обов’язковий необхідний мінімум (необхідний тим, хто не дуже розуміється на цьому), і на додачу широкий орієнтовний перелік – якщо комусь хочеться мати щось понад цей мінімум? Тобто йдеться про, так би мовити, інваріантну і варіативну частини.

Тут знову виникає дилема – необережне «поводження» з благими намірами може вимостити доріжку до проблем: навіть «базовий» мінімум покриватиметься не державним, а батьківським коштом…

Безпечність іграшки

Документом, що не регулює безпосередньо сферу дошкільної освіти, проте також має бути врахований, є чинний Технічний регламент безпечності іграшок, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 11 липня 2013 року №515. Вимоги, встановлені ним, є обов’язковими для виробників іграшок, що мають складати технічну документацію та проводити процедуру оцінки відповідності, й імпортерів. Додаток 2 до Технічного регламенту містить власне вимоги щодо безпечності – механічної міцності та стійкості до навантажень, мінімізації ризику тілесних ушкоджень і відсутності ризику удушення і ковтання, ризику займання, виключення використання небезпечних речовин або сумішей, а також алергенних ароматичних речовин.

Постанову, на думку фахівців, мають брати до уваги і ті, хто виробляє іграшки (зокрема – замовляючи матеріали за кордоном), і ті, хто їх купує: варто вимагати у виробника сертифікати.

«У Санітарному регламенті чітко вказано: відповідальність за якість продукції несе виробник, – наголошує начальник відділу дошкільної освіти МОН Тамара Панасюк. – Відділ дошкільної освіти МОН брав активну участь у розробленні Санітарного регламенту: чому ми категорично виступали проти того, щоб там були прописані всі постанови щодо санітарно-гігієнічних вимог, які на сьогодні є, – щодо миючих засобів, ігрового обладнання тощо? Тому що директор дошкільного закладу не може відповідати абсолютно за все… У преамбулі документа, який ми обговорюємо, неодмінно варто нагадати: виробник має дотримуватися Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого постановою КМУ. Беручи участь у тендерних закупівлях, виробник має знати: відповідальність несе він».

Спеціалісти й методисти були одностайними: єдиний документ має містити орієнтовний (рекомендований) перелік, а не типовий. Бо типовий – читай «обов’язковий» – означатиме тиск на батьків, які нині опікуються купівлею іграшок.

«Підкажіть, як нам структурувати такий документ, – звернулася до присутніх начальник відділу засобів навчання та обладнання Інституту модернізації змісту освіти Галина Наконечна. – Типовий перелік, затверджений 2002 року, є просто списком іграшок: сьогодні цього замало. Ми робимо технічні специфікації: якщо школа планує закуповувати щось – із цього документа вона використовує потрібну частину, в якій прописані відповідні технічні характеристики. У такому разі немає потреби гадати, є таке в Україні чи немає, якісний товар чи ні: ми це вже перевірили».

Двотижневе меню

До числа документів, які приймалися «во благо», але через це виявилися надто далекими від життя – і, відповідно, не реалізуються повною мірою, – входять Інструкція з харчування дітей у дошкільних навчальних закладах (затверджена наказом МОН, МОЗ 17.04.2006 р. №298/227) та Норми харчування в навчальних та оздоровчих закладах (затверджені постановою КМУ від 22.11.2004 р. №1591). Тим, хто працює в дошкіллі, добре відомо: відповідні вимоги на місцях часто не виконуються – але вимагають чималої «дрібної» документації, що жодним чином не впливає на реальне забезпечення продуктами харчування в повному обсязі. Відмінити постанову Кабміну неможливо: у ній ідеться не лише про навчальні, а й про оздоровчі заклади. «Можливо, виходом із ситуації стане зміна назви: «Норми харчування для дітей», а не «в навчальних та оздоровчих закладах», – каже Тамара Панасюк. – У європейських країнах таких норм узагалі немає».

Ці норми лише «зашорюють» навчальні заклади, – переконана головний спеціаліст відділ дошкільної та загальної середньої Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Любов Ківшарь. – Ними передбачено те, що насправді не виконується.

На думку начальника відділу дошкільної освіти, для організації харчування вихованців ДНЗ можна користуватися затвердженою картотекою страв, розробленою Інститутом харчування: «Відповідно до рецептурника можна порахувати, скільки чого треба». Любов Ківшарь вважає, що для організації постачання продуктів достатньо приблизного двотижневого меню. Фахівці, котрі знають про реальний стан справ у садочках, схвально ставляться до скасування обтяжливих норм. Тамара Панасюк пояснює: «Є приблизне меню та рецептурник страв, буде окремий документ із організації харчування, в якому ми вкажемо, чим керуватись у цьому питанні. Інструкцію з організації харчування очікують зміни: ми не боїмося роботи. Тобто – вимоги до організації харчування не скасовуються, якість їжі для вихованців не погіршиться (а може, навіть покращиться: медична сестра матиме більше часу, щоб проконтролювати це) – але роботи для адміністрації стане менше». Учасники круглого столу одностайні: «Згодні».

В очікуванні змін. Оновлення закону

Під час круглого столу начальник відділу дошкільної освіти Тамара Панасюк поінформувала про зміни, внесені до остаточної редакції Закону «Про дошкільну освіту». Зокрема, йдеться про нову вікову періодизацію: вік немовляти (до 1 року), ранній вік (1–3), дошкільний (3–6, із поділом на молодший, середній і старший). До ДНЗ прийматимуть дітей від 1 року (а не менших). У законі з’являться поняття інклюзивної групи, асистента вихователя (згідно з найновішою інформацію, педагогічне навантаження на нього становитиме 36, а не 40 годин). Керівник називатиметься виключно директором (не завідувачем) ДЗО – дошкільного закладу освіти (замість ДНЗ). Отримає право на існування корпоративний садочок. «Цього року, – додала Тамара Вікторівна, – має бути розроблена Постанова про впровадження інклюзивної освіти. Відповідна робота вже розпочалася».

 Валентина СОРОКА, газета «Освіта України» №8, 2017р.

Читайте також: Уряд ухвалив проект закону про створення корпоративних дитсадків

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *