0 704
Нобелівська премія-2017: прорив у технологіях, висока література і нагадування про загрозу Жовтень 23rd, 2017 Юлія Осіння

На початку жовтня пройшов традиційний щорічний Нобелівський тиждень, під час якого визначили лауреатів премії у шістьох галузях: медицині, фізиці, хімії, літературі, економіці та збереженні миру. Хто вони – цьогорічні переможці й чим відзначилися настільки, що Нобелівський комітет обрав саме їх з-поміж сотень інших номінантів?

Нагадаємо, що цю найпрестижнішу міжнародну премію присуджують щорічно за видатні наукові дослідження та винаходи, а також за значний внесок у розвиток людства.

Спадок Нобеля

Премія була заснована згідно із заповітом від 1895 року шведського підприємця, філантропа і винахідника динаміту Альфреда Нобеля. Він забажав, щоб річний прибуток від його спадку, який становив більше 30 мільйонів шведських крон, ділився на п’ять рівних частин і розподілявся між тими, хто в минулому році досяг найбільших професійних висот і зробив найбільш проривні й корисні винаходи. Тоді, наприкінці ХІХ століття, численна рідня Нобеля, очевидно, розраховуючи на ці статки, м’яко кажучи, була не в захваті від заповіту і намагалася його оскаржити. Але на радість сотням майбутніх лауреатів, гроші все-таки пішли за призначенням. «Нобелівка» присуджується з 1900 року і дотепер – щоправда, її сума іноді змінюється – залежно від наповненості фонду, на яку впливають зовнішні чинники на кшталт світової фінансової кризи. Наприклад, у 2012 році сума зменшилася на два мільйони швецьких крон – з 10 до 8, а цьогоріч піднялася на мільйон – до дев’яти, що еквівалентно 1 мільйону 119 тисячам доларів США. (Про це днями повідомив голова Нобелівського фонду Карл-Хенрік Хельдін.) Імена володарів премій у всіх номінаціях, окрім премії миру, оголошують у Стокгольмі. Лауреата премії миру називають в Осло. Безпосередньо вручати грошові винагороди усім лауреатам премії будуть, як завжди, 10 грудня – у день смерті Альфреда Нобеля.

Українців серед Нобелівських лауреатів, на жаль, досі немає. Мається на увазі – не за народженням (вихідців з України за всі роки існування «Нобелівки» якраз було немало – від Іллі Мечнікова у 1908 році до Світлани Алексієвіч у 2015-му), а за громадянством. Але будемо сподіватися, що це – ненадовго. Зважаючи на потужний інтелектуальний потенціал представників молодої української еліти, вони обов’язково претендуватимуть на спадок Нобеля.

Медицина. Полагодити «біологічний годинник»

Нобелівський тиждень стартував 2 жовтня у Стокгольмі – з повідомлення про присудження Нобелівської премії в області медицини і фізіології. Цьогоріч її отримали американські вчені Джеффрі Холл, Майкл Росбаш і Майкл Янг – за відкриття молекулярного механізму, що контролює циркадні ритми, які ще називають біологічним, або внутрішнім, годинником. Це коливання інтенсивності різних біологічних процесів, пов’язані зі зміною дня і ночі (обмін речовин, температура тіла, сон, гормональний фон). Цей годинник є у будь-якого живого організму, його вивчення почалося ще у ХVІІІ столітті та згодом «оформилося» в окрему галузь науки, яку назвали «Хронобіологією».

Нагорода присуджена їм із формулюванням: «За відкриття молекулярних механізмів, які контролюють добовий ритм». У рішенні Нобелівського комітету зазначено, що вчені «змогли проникнути всередину біологічного годинника і визначити внутрішні механізми його роботи. Їхні відкриття розкривають те, яким чином рослини, тварини і люди адаптують свої біологічні ритми так, аби вони синхронізувалися зі змінами на Землі».

Це дослідження американських науковців показало зв’язок між добовим фізіологічним ритмом людини та її здоров’ям. Хоча самі досліди вони протягом кількох десятиліть проводили на мухах дрозофілах. Нарешті завдяки піддослідним комахам із порушеним режимом життєдіяльності вдалося виділити ген, що контролює біологічні ритми. А саме – кодує білок, який накопичується у клітинах протягом ночі й руйнується впродовж дня.

Узагалі-то гени, що визначають роботу біологічного годинника, були відкриті ще наприкінці минулого століття, нинішня ж заслуга трьох науковців у тому, що вони визначили ці гени і проаналізували їх роботу на прикладі комах. А відтак – розібралися, як гени визначають їх поведінку протягом доби. А потім довели, що цей годинник аналогічним чином працює практично в усіх живих організмів.

Практична користь цього дослідження – очевидна. Адже, щоб полагодити будь-який зламаний годинник – у тому числі біологічний, – треба знати його будову. У світі є безліч людей, у яких робота біологічного годинника порушена через мутацію в деяких генах або звичку, породжену, наприклад, особливостями режиму роботи. Це часто призводить до недосипання з його негативними наслідками – наприклад, у людей які працюють у нічну зміну, частіше трапляються інфаркти, інсульти, цукровий діабет. Завдяки відкриттям американських генетиків можна створити препарати для корекції циклів, а також виявляти періоди, коли певні ліки є ефективнішими і найменш шкідливими.

 Фізика. Ловці гравітаційних хвиль

Американці Кіп Торн, Райнер Вайсс і Беррі Берріш  стали лауреатами Нобелівської премії у галузі фізики. Вони були удостоєні цієї нагороди за внесок у проект детектора LIGO (лазерно-інтерферометричної гравітаційно-хвильової обсерваторії), над яким працювали кілька десятиліть, і виявлення перших гравітаційних хвиль, ще 100 років тому передбачених Альбертом Ейнштейном.

Хвилі утворилися у далекому Всесвіті на відстані 1,3 мільярда світлових років від Землі – тобто тоді, коли на нашій планеті ще навіть мамонти не бігали. Сталося це внаслідок зіткнення двох величезних чорних дір – одна з яких мала масу в 29 сонць, друга – у 36. Злиття цих двох космічних «важковаговиків» викликало «струс» просторово-часового континууму й відправило в усіх напрямках потужні гравітаційні хвилі – їх випромінювання було у 50 разів більшим, ніж у всього видимого всесвіту. Звичайно, за мільярд світлових років наслідки космічної стихії, які долетіли до Землі у вересні 2015 року, стали ледь помітними, але детектори LIGO їх зафіксували, про що й було повідомлено у лютому 2016.

У середовищі обізнаних науковців панує думка, що ця премія – одна з найбільш заслужених за кілька минулих років, тому що йдеться про фундаментальне відкриття, рівних якому за останні роки не було. Воно підтвердило прогноз загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, зроблений ним ще у 1915-му році, й закрило білу пляму в сучасній фізиці – ніхто до цього гравітаційних хвиль не бачив і не фіксував, лише здогадувалися про їх існування. Тому їх відкриття може стати новою ерою в астрономії. Зокрема, з подальшим розвитком технологій можна буде говорити про так звану гравітаційну астрономію, завдяки якій зможемо спостерігати сліди найбільш масштабних подій у Всесвіті. Недаремно при оголошенні лауреатів у Шведській академії наук представники Нобелівського комітету зазначили: «Відкриваються нові, досі незвідані світи, багатство відкриттів чекає тих, кому вдасться зловити хвилі»…

 Хімія. Візуалізація заморожених

Лауреатами Нобелівської премії з хімії стали швейцарський біофізик Жак Дюбоше (Університет Лозанни, Швейцарія), американський біофізик німецького походження Йоахім Франк (Колумбійський університет, США) і шотландський біофізик і молекулярний біолог Річард Хендерсон (Інститут молекулярної біології Кембріджського університету, Великобританія). Їх нагородили «за розвиток кріоелектронної мікроскопії з високою роздільною здатністю для визначення структури біомолекул у розчині».

Кріоелектронна мікроскопія на сьогодні є одним з головних методів вивчення клітинних особливостей. Вона дозволяє спостерігати молекули, заморожуючи їх зі збереженням природної структури. Дивлячись у такий мікроскоп, можна вивчати живі біомолекули та тривимірні зображення білків у клітинах. На думку Нобелівського комітету, яку він обнародував 4 жовтня, дослідження вчених допомагають «поліпшити і спростити візуалізацію біомолекул». А кріоелектронна мікроскопія «перемістила біохімію в нову еру». Також наголошено, що ця розробка є важливою для розвитку всіх напрямків біохімії, у тому числі – фармацевтики. Адже кріоелектронна мікроскопія дала змогу встановити структуру вірусу Зіка, завдяки чому дослідники змогли розпочати розробки препаратів для боротьби з ним. А також – визначити структуру білків, які контролюють циркадні ритми людини.

Наукові прориви часто будуються на успішній візуалізації об’єктів, невидимих для людського ока, стверджують у Нобелівському комітеті. Однак «біохімічні карти» тривалий час залишалися порожніми, а кріоелектронна мікроскопія змінює це положення.

За допомогою кріоелектронної мікроскопії і знань, які вона дає, можна створювати ліки, що вступатимуть у взаємодію з білками та модифікуватимуть їхню активність. Окрім того, можна віднайти білки з новими функціями, які людина, за браком знань, ще створювати не навчилася. Словом, результати розробок можуть відчутно поліпшити стан справ у двох галузях – біотехнології та медицині. Є також надія, що дослідження інтернаціональної команди вчених стануть одним із суттєвих кроків до ефективного лікування онкологічних захворювань.

 Економіка. Що впливає на ринок

Формально кажучи, премія в області економічних наук не має до спадку Нобеля ніякого відношення. Бо від початку у списку номінацій її не було. Її заснував Шведський державний банк лише у 1969 році – на честь свого 300-річчя і в пам’ять про Альфреда Нобеля, чиє ім’я вона зараз носить і вважається найпрестижнішою у галузі економіки. Цього року її присуджено 72-річному американському економісту Річарду Талеру – з формулюванням «за внесок у поведінкову економіку», а саме – у вивчення процесів ухвалення рішень.

Загалом поведінкова економіка, одним із засновників якої вважають психолога Деніела Канемана (теж, до речі, Нобелівського лауреата, з яким свого часу працював Талер), вивчає вплив соціальних, когнітивних і емоційних чинників на прийняття економічних рішень – як окремими особами, так і цілими установами, а також наслідки цього впливу на ринок (зокрема, на ціни, прибутки, розміщення ресурсів).

Очевидно, ці наслідки є дуже важливими – в усякому разі настільки, щоби присудити їх дослідникові найшанованішу премію в галузі економічних знань. За повідомленням Нобелівського комітету, Річард Талер досліджує, «як обмежені раціональність, соціальні переваги та відсутність самоконтролю впливають на індивідуальні рішення та результати ринку».

Ще додамо, що цей науковець є автором теорії «керованого вибору» (або «підштовхування»). В її основі лежить дослідження впливу психологічних факторів на поведінку людей у певних економічних ситуаціях, коли вони поводяться неочікувано –  не так, як передбачає класична економічна теорія, що будується на раціональності. Найвідоміші твори Талера – «Квазіраціональна економічна теорія» (1991 р.), «Прокляття переможців: парадокси і аномалії економічного життя» (1991 р.), «Підштовхування: поліпшення рішень із приводу здоров’я, багатства і щастя» (2008 р.).

 Література. Той, хто відкриває безодню

Дискусії про те, хто ж найімовірніше отримає «Нобелівку» з літератури, точилися на сайтах усіх провідних літературних видань світу. Чомусь більшість фахівців схилялися до думки, що Нобелівський комітет віддасть першість класику канадської літератури Маргарет Етвуд. Інші голоси розподілялися, в основному, між японцем Харукі Муракамі й кенійцем Нгугі Ва Тхіонго. Втім, народ розумів, що рішення Нобелівського комітету може бути зовсім несподіваним – яким воно було минулого року, коли лауреатом з літератури став Боб Ділан. Але нинішнє рішення комітету, на відміну від торішнього, настільки дражливим і несподіваним не стало. Навіть для «фаворита» нобелівських «перегонів» Маргарет Етвуд, з якою нинішній лауреат, до речі, має дружні й теплі стосунки, ніби заперечуючи цинічне прислів’я про те, що «митець митцеві – вовк».

Отже, Нобелівським лауреатом з літератури став британський письменник японського походження, член Королівського товариства літератури Кадзуо Ісігуро, який отримав нагороду «за те, що в романах великої емоційної сили розкрив безодню, що таїться під нашим ілюзорним почуттям зв’язку зі світом». Він – наймолодший з усіх, хто удостоївся цього року Нобелівської премії, йому всього 62 роки.

Літературні критики, які вже висловилися із цього приводу, вважають, що Ісігуро отримав премію цілком заслужено. Він – один з найбільш шанованих та обговорюваних прозаїків сучасності, тому в рішенні Нобелівского комітету немає жодного політичного чи якогось іншого підтексту.

До того ж письменник багато зробив для перетворення англійської на універсальну мову світової літератури. Це у нього не перша міжнародна премія і  далеко не перший акт визнання. Його літературна кар’єра почалася у 1981 році після публікації трьох оповідань, а вже у 1983-му Ісігуро назвали одним з «найкращих молодих британських письменників». Зрозуміло, що отримавши на зорі творчого шляху таку «мітку», треба їй відповідати. І це майстру вдалося. Його твори увійшли до сучасної британської класики, а відтак – і до університетських програм. Вони перекладені більше ніж 40 мовами світу. До найвідоміших з них належить роман-антиутопія «Не відпускай мене», дія якого відбувається в «альтернативній» Британії кінця ХХ століття, де у спеціальному інтернаті вирощують майбутніх донорів органів для клонування. Книга була видана в 2005 році й одразу потрапила до списку 100 найкращих романів усіх часів за версією журналу Time. До речі, минулого року у «Видавництві Старого Лева» вийшов її український переклад, зроблений письменницею Софією Андрухович. За роман «Художник хиткого світу» Кадзуо Ісігуро був нагороджений премією «Віттбред», а «Залишок дня» був удостоєний Букерівської премії (потім за ним було знято однойменний фільм, номінований на 8 «Оскарів»).

 Премія миру. Попередити катастрофу

Чи не найбільша інтрига Нобелівського тижня зберігалася навколо премії миру. Номінантами на цю нагороду було зареєстровано 318 кандидатів – 215 фізичних осіб і 103 організації. Співробітникам Нобелівського комітету можна лише поспівчувати – і навіть не через кількість номінантів, а, скоріше, через їх «якість», що обумовлювала важкість вибору. Серед імовірних претендентів на премію називали і Папу Римського Франциска, який молиться за мир і спокій у світі, і представника ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки Федеріку Могеріні, котра зіграла велику роль в успішному завершенні переговорів щодо іранської ядерної програми. Але останні тривожні події у світі внесли свої корективи, і лауреатом Нобелівської премії миру стала Міжнародна кампанія проти ядерної зброї ICAN (International Campaign to Abolish Nuclear Weapons). Вона складається із 468 організацій у 101 країні (виконавчий директор – Беатриса Фін). На прес-конференції у столиці Норвегії Осло була озвучена позиція Нобелівського комітету, яка пояснює саме цей його вибір: «Організація отримує за свою роботу нагороду, аби привернути увагу до катастрофічних гуманітарних наслідків будь-якого застосування ядерної зброї, а також за її новаторські ідеї щодо досягнення заборони на таку зброю на основі договорів». Визнання ICAN лауреатом стало ще одним нагадуванням про загрозу ядерної зброї для людства в наші дні – коли світ, фактично, повертається до «холодного» протистояння.

У заяві Норвезького Нобелівського комітету також сказано: «Ми живемо у світі, в якому ризик використання ядерної зброї набагато вище, ніж будь-коли. Багато держав модернізують свій ядерний потенціал і існує реальна загроза того, що все більше держав спробують отримати ядерну зброю, діючи за прикладом Північної Кореї. Ядерна зброя представляє собою постійну загрозу для людства і всього життя на Землі. За допомогою обов’язкових міжнародних заборон міжнародне співтовариство раніше заборонило використання наземних мін, касетних боєприпасів, біологічної та хімічної зброї. Ядерна зброя ще більш руйнівна, але поки не стала об’єктом аналогічної міжнародної правової заборони».

…До слова. Минулого року цю премію отримав президент Колумбії Хуан Мануель Сантос – за те, що, підписавши мирну угоду з угрупованням FARC, завершив 50-річну війну із сотнями тисяч жертв. Тоді навіть лунали побажання українському президентові отримати наступну Нобелівську премію – у разі досягнення миру на Донбасі. Побажання дещо блюзнірські, адже попри всі зусилля з боку глави Української держави, завершення війни залежить не від нього. Як би там не було, ані з миром, ані з «Нобелівкою» у нас цього року не склалося. Подивимося, що буде в наступному.

 Підготувала Наталія Кулик, газета «Освіта України», №40, 2017р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *