1 26396
Про реформи в системі атестації кадрів вищої кваліфікації Лютий 19th, 2018 Юлія Осіння

Про академічну свободу й оцінювання якості наукових досліджень, засідання атестаційної колегії МОН та особливості Переліку наукових фахових видань України розповідає Андрій Шевцов, директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міністерства освіти і науки.

Основним завданням і органів влади в системі освіти і науки, й академічних інституцій є збереження балансу між політикою лібералізації процесів наукової атестації кадрів і необхідністю посилення відповідальності його учасників за прийняття справедливих та обґрунтованих рішень, переконаний Андрій Гаррієвич.

Зважаючи на швидкоплинність процесів у всіх сферах суспільного життя, Міністерство науки і освіти України намагається адекватно реагувати на виклики сьогодення і шукає шляхи розв’язання проблем у руслі реформ та принципів, які були започатковані Законом «Про вищу освіту» (2014 рік) і продовжені в Законі «Про освіту» (2017 рік), – розповідає він. – Йдеться про автономію закладів вищої освіти й академічну свободу учасників освітнього процесу, академічну доброчесність, контроль якості освіти незалежними органами, дерегуляцію процесів атестації наукових та науково-педагогічних кадрів тощо.

– Якими є нормативно-правові механізми державного регулювання у цій сфері?

Серед основних механізмів: процедури присудження наукових ступенів; правила створення та акредитації спеціалізованих учених рад; процедури офіційного визнання наукових публікацій, які містять основні наукові результати дисертації здобувачів наукових ступенів і дослідження претендентів на присвоєння вчених звань. А також – процедури стимулювання та забезпечення дотримання академічної доброчесності науковцями, працівниками та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення й забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату; і порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) і процедура ліцензування третього рівня вищої освіти (аспірантури).

Вочевидь, розгляд цих питань потрібно вести у рамках коректно поставлених задач, не змішуючи поняття з різних сфер нашого академічного життя та законодавства. Треба усвідомлювати реальні повноваження різних стейкхолдерів системи науки й освіти та вирішувати проблеми атестації кадрів в рамках чинного законодавства і на рівні правової логіки, проте не на рівні емоцій.

– Емоційних суджень довкола окремих питань атестації нині досить багато.

Так, і своєрідним маркером атмосфери і гостроти питання якості експертизи дисертацій учасниками атестаційного процесу було останнє засідання атестаційної колегії МОН 1 лютого 2018 року, на яке міністерство винесло питання розгляду певних «проблемних» дисертацій.

Контроль за науковим рівнем

Очевидним було те, що в атестаційному процесі особливо важливим є не тільки дотримання спецрадами нормативно визначеної процедури їх роботи, а й чітких і прозорих правил оцінювання безпосередньо наукової кваліфікації здобувачів як дослідників. Адже науковий ступінь спецрада присуджує не «тексту дисертації», а науковцю! Стаття 5 Закону України «Про вищу освіту» визначає певні вимоги до освітньо-наукового та наукового рівнів вищої освіти, а Положення про спеціалізовану вчену раду регламентує порядок прилюдного обговорення дисертації. Проте часто в наукових дискусіях між членами спецради під час захисту дисертації відсутні їх основні елементи, які могли б зумовити оцінювання кваліфікаційного наукового рівня здобувача, і спецради часом обмежуються тільки заслуховуванням виступів офіційних опонентів.

– Як можна покращити ситуацію? Чи для цього потрібно чекати, доки запрацює Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, як це передбачено у Законі «Про вищу освіту»?

Очевидно, що ми вже впритул підійшли до необхідності реалізації ідеї акредитації спецрад як окремої процедури і здійснення експертного аналізу як позитивної, так і негативної практики їх роботи. Напевно, ми не можемо далі чекати, коли правила цієї акредитації будуть опрацьовані та впровадженні НАЗЯВО. Нам необхідно розробити критерії оцінки діяльності спецрад уже зараз із метою щільнішого контролю академічною спільнотою процесів атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації на рівні університетів і наукових установ, і підготувати передачу контролю над спецрадами від МОН до цього агентства. Напевно, схоже питання може ставитися і щодо оцінки діяльності вчених рад закладів щодо присвоєння вчених звань.

Оскільки оцінити всебічність і критичність розгляду дисертаційного дослідження спецрадами може лише експерт із цієї наукової галузі, то роль експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН неможливо переоцінити. Адже такі ради утворюються для проведення експертизи дисертацій для здійснення контролю за їх науковим рівнем, науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих учених рад і дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів. Тому під час засідання атестаційної колегії було наголошено на необхідності посилення контролю над якістю складу та роботи експертних рад. Окрім того, було прийнято рішення про обов’язковий експертний розгляд членами експертних рад усіх докторських дисертацій перед їх затвердженням на засіданні атестаційної колегії.

Слід зазначити, що МОН і раніше неодноразово зверталося до голів спеціалізованих учених та експертних рад з вимогою посилити контроль над науковим рівнем дисертацій та претендентів на наукові ступені, підсилюючи при цьому кадровий склад експертних рад.

Спільна інтелектуальна праця

На засіданні атестаційної колегії відзначалася недосконалість нормативної бази процесу присудження наукових ступенів, діяльності спеціалізованих та експертних рад. Проте в умовах неможливості внесення змін у нинішнє атестаційне нормативне поле без участі НАЗЯВО, очевидно, постало питання її вдосконалення через відповідне коментування та затвердження прецедентної практики рішенням атестаційної колегії.

У цілому робота з удосконалення процедур атестаційного процесу та покращення якості оцінки дисертаційних досліджень має бути «спільною інтелектуальною працею» всього академічного середовища, на чому наголосила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Рішеннями цієї атестаційної колегії, зокрема й за пропозиціями першого заступника міністра Володимира Ковтунця, були затверджені заходи щодо вдосконалення роботи спецрад й експертних рад, а також роботи з підготовки засідань самої атестаційної колегії. Зокрема, було вирішено провести ряд регіональних нарад та методичних семінарів для членів спецрад та експертів для роз’яснення деяких позицій нормативно правого поля атестаційного процесу та покращення якості їх роботи. Було запропоновано також внести зміни до нормативно-правових документів у площині послаблення формальних вимог до дисертацій, проте посилити вимоги до процедури оцінки та визначення рівня кваліфікації здобувачів наукових ступенів.

– Але, з іншого боку, Закон «Про вищу освіту» передбачає дерегуляцію питань атестації кадрів вищої кваліфікації.

Так, і найближчим часом усі заклади вищої освіти та наукові установи отримають право остаточного присудження наукових ступенів, МОН має позбутись авторитарної ролі контролера процесів присудження наукових ступеніві і впровадження академічної доброчесності.

Зауважу, що університети фактично отримали й автономію у створенні спеціальних рад для захисту дисертацій, і зобов’язання у забезпеченні дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти. Контроль над діяльністю спецрад (через їх акредитацію) переходить до НАЗЯВО. Саме цей орган, згідно із Законом «Про вищу освіту», розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ); розробляє положення про акредитацію спеціалізованих учених рад (спеціалізованих рад із присудження ступеня доктора мистецтва), акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність.

Так само і конфліктні питання академічного плагіату має розглядати Комітет з питань етики НАЗЯВО. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності й рішень спеціалізованих учених рад. Проте ці функції можуть виконуватися за умови повноцінної і нормативно забезпеченої роботи зазначеного колегіального органу. Наразі відбувається його «перезавантаження» за новою процедурою, визначеною Законом «Про освіту». Водночас МОН продовжує робити все можливе у рамках своїх повноважень для створення додаткових механізмів упровадження реформ у цій сфері.

– Про які механізми йдеться?

У свій час МОН узяло на себе ініціативу і на допомогу НАЗЯВО (адже відповідно до законодавства компетенція Національного агентства у цій сфері правового регулювання має бути домінуючою) розробило перший проект нової редакції Порядку присудження наукових ступенів, опублікувавши його на своєму сайті для громадського обговорення. Наукова спільнота активно відгукнулася на наш проект, отримано багато пропозицій та альтернативних варіантів. Наразі Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН продовжує роботу над цим документом, залучаючи до роботи експертів – нову генерацію практиків з університетів та академічних інститутів, які мають досвід у процедурах атестації наукових кадрів, знають, які прогалини має стара система, і мають оригінальне бачення реформ у цій сфері.

Крім того, МОН розробило, а Кабінет Міністрів України затвердив новий Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах): Постанова КМУ від 23.03.2016 р. №261. Проте міністерство вже зараз вносить у цей документ певні зміни, аналізуючи практику його впровадження за два роки.

Саме МОН у добу реформ видало наказ «Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів» – з метою ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувачів наукових ступенів та відгуками офіційних опонентів, призначених для розгляду дисертацій в установленому законодавством порядку. І після цього спеціалізовані вчені ради, які прийняли дисертацію до захисту, стали розміщувати в режимі читання відповідну інформацію на офіційних веб-сайтах вишів і наукових установ.

Дуже важливо, щоб наукова спільнота мала можливість ознайомлюватися з текстом дисертаційної праці до її захисту. Адже адміністрація МОН за своїми функціями центрального органу влади не може брати на себе експертну роль і оцінювати зміст дисертацій, наукову новизну, ступінь академічної доброчесності. Це – завдання академічного експертного середовища. МОН може бути посередником між експертами, спираючись на думку спеціалізованих учених рад та експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій, і визначати стратегію розвитку системи захисту дисертацій.

Загалом, вочевидь, за рішенням спецради такі міждисциплінарні дисертації мають проходити експертизу міжгалузевої команди науковців, а їх захист – відбуватися в одноразових спецрадах із залученням відповідних науковців з тих галузей знань, які внесені в доказову базу положень дисертації.

Система електронної реєстрації

Крім того, Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН своїм листом від 21.11.2017 р. №6.5-1942 повідомив керівників закладів вищої освіти та наукових установ, у яких утворені спеціалізовані вчені ради, та голів спеціалізованих учених рад про те, що Український інститут науково-технічної та економічної експертизи ввів у дослідну експлуатацію систему електронної реєстрації захищених дисертацій в онлайн-режимі. Цей сервіс передбачає отримання особистого кабінету спецради, отримання державного облікового номеру дисертації та можливість видрукування облікової картки дисертації, включаючи відмітки реєстрації в УкрІНТЕІ. Така технічне нововведення МОН зменшить бюрократію в атестаційному процесі й полегшіть роботу спецрад – так само, як і прискорить наповнення Національного репозитарію наукових текстів новими дисертаціями.

Але ці заходи є тільки початком на шляху до повної автоматизації процесу обробки атестаційних справ у спецрадах. МОН планує започаткувати проект «Електронний кабінет спеціалізованої вченої ради» на базі УкрІНТЕІ. Він сприятиме забезпеченню більшої прозорості процесу присудження наукових ступенів та удосконалення документообігу, що опосередковує попередній розгляд, захист і проведення експертизи дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) і доктора наук. Такий електронний кабінет буде доступним для усіх діючих в Україні спеціалізованих учених рад за умови належної реєстрації й авторизації уповноважених осіб спецради (голови, заступників голови, вченого секретаря). Упродовж усього часу від подання дисертації до розгляду і до остаточного затвердження рішення спецради про присудження наукових ступенів і видачі дипломів доктора і кандидата наук (доктора філософії) документи в електронній формі зберігатимуться і належним чином оброблятимуться в електронному кабінеті спецради.

Усі питання оприлюднення інформації, пов’язаної з розглядом, захистом та експертизою, що виконуються під час процесу присудження наукового ступеня, також будуть автоматизовані. Зокрема, на основі документів, розміщених в електронному кабінеті спеціалізованих учених рад, в автоматичному режимі формуватимуться відповідні веб-сторінки з даними, що підлягають оприлюдненню. Атестаційна справа здобувача формуватиметься безпосередньо в електронному кабінеті спеціалізованих учених рад. Запровадження електронного кабінету спецради не тільки оптимізує весь процес атестації кадрів вищої кваліфікації, а й сприятиме зниженню корупційних ризиків внаслідок переведення значної частини операцій в електронну форму, допоможе збільшити поінформованість наукової громадськості з доробком здобувачів наукових ступенів й дасть можливість юридично закріпити авторське право здобувачів на матеріали дисертації на ранніх стадіях підготовки до розгляду.

– Науковець, який отримав важливі результати своєї роботи, має їх опублікувати у фахових виданнях – і закордонних, і вітчизняних. Розкажіть про плани формування Переліку наукових фахових видань України.

Загальносвітовою практикою оцінки результатів наукового дослідження є аналіз їх опублікування у виданнях з високим коефіцієнтом впливовості, які входять, зокрема, до таких відомих наукометричних баз даних, як SciVerse Scopus та Web of Science Core Collection. Тому дуже важливо розвивати в Україні систему об’єктивної оцінки, класифікації та моніторингу наукових фахових видань для підвищення якості опублікованої у них наукової інформації та інтеграції цих видань до світового наукового простору.

Категорії фахових видань

Отже, з метою якісного оцінювання й офіційного визнання наукових публікацій, у яких опубліковані основні наукові результати дисертацій здобувачів наукових ступенів та досліджень претендентів на присвоєння вчених звань, розвитку вітчизняного наукового потенціалу та інтеграції його у світовий науковий простір, МОН розробило новий Порядок формування Переліку наукових фахових видань України (останній був затверджений наказом МОНмолодьспорту України від 17 жовтня 2012 року №1111). Це була копітка робота з участю національної та галузевих національних академії наук, Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій, університетів і наукових установ. Проект було розміщено для громадського обговорення на сайті МОН.

У підсумку цей документ суттєво відрізняється від попереднього, адже написаний за новою ідеологією. З одного боку, він є гнучкішим і ліберальним для організації початку видання наукового журналу, з іншого – суттєво підсилює вимоги до наукового рівня публікацій з орієнтацією на світовий наукометричний досвід.

Важливо, що цей порядок підсилює процедуру забезпечення редакціями журналів якісного незалежного рецензування поданих до публікації матеріалів та дотримання редакційної етики й академічної доброчесності, передбачає участь закордонних науковців у редакційних колегіях. У вимогах до фахових журналів передбачаються позиції, що загальноприйняті у світовій практиці, зокрема, присвоєння кожному опублікованому матеріалу міжнародного цифрового ідентифікатора DOI (digital object identifier) та інше.

Головною новиною є новий підхід у градації журналів за ступенем їх включення у міжнародний наукометричний простір. Якщо коротко: перелік наукових фахових видань України планується формувати за категоріями А, Б і В.

Категорія А присвоюється науковим виданням, які включені до міжнародних наукометричних баз даних Web of Science Core Collection та/або Scopus. Тобто таким журналам автоматично присвоюється статус фахових. Категорія Б присвоюється іншим науковим фаховим виданням, які відповідають певним вимогам, прийнятим у світовій практиці, та які включені до інших (окрім зазначених вище) профільних міжнародних наукометричних баз даних. Категорія В присвоюється всім науковим фаховим виданням, що включені до переліку на день затвердження цього порядку наказами МОН, а також може присвоюватися виданням, котрі були вилучені з категорії А або категорії Б, на термін два роки.

Видання категорії В, яке протягом двох років не отримало права на присвоєння категорії А чи категорії Б, вилучається з переліку без права поновлення. Тобто категорія В є так би мовити «ситом», через яке мають пройти журнали, що претендують на гідний науковий рівень і мають для доведення такої своєї спроможності певний час.

Журнал, який отримав статус фахового із визначенням певної категорії, обов’язково підлягає моніторингу МОН щодо дотримання ним вимог цього порядку. За результатами моніторингу видання може залишитись у відповідній категорії, бути переведене в іншу категорію або може бути виключеним з переліку, про що МОН інформує засновника (співзасновників) наукового видання та висвітлює цю інформацію на офіційному web-сайті.

При цьому підставами для виключення видання з переліку за рішенням МОН, зокрема, можуть бути: порушення принципів академічної доброчесності під час опублікування видання редакцією, авторами публікацій, рецензентами; систематичні публікації матеріалів, які не містять нових наукових результатів і водночас не містять інформації про те, що вони є оглядовими чи науково-методичними.

Отже, такий підхід до формування системи наукових періодичних видань, на нашу думку, сприятиме створенню інформаційного простору якісної публічної комунікації українських учених, зокрема якісного донесення результатів їх діяльності до вітчизняної і світової наукової спільноти.

Спілкувався Максим Короденко, газета «Освіта України» №6, 2018р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Коментарi

  1. А публікувати майже однотипний матеріал у двох газетах одночасно (“Освіта Україеи” і “Дзеркало тижня”) – це приклад доброчесності, чи ні?