0 1596
Дискусія про Концепцію педагогічної освіти Лютий 19th, 2018 Юлія Осіння

На розширеному засіданні профільного парламентського комітету було розглянуто проект Концепції педагогічної освіти. До дискусії долучилися чимало відомих в Україні освітян. Вони відзначили позитиви проекту, а також висловили низку конструктивних зауважень. Яке ж рішення було ухвалено в підсумку про це пише газета “Освіта України”.

«Освіта України» вже детально писала про особливості проекту Концепції, зокрема у №50 від 25 грудня 2017 року й №1–2 від 15 січня 2018-го. Громадське обговорення здійснювалось у форматі електронних консультацій до 19 січня цього року. І от нарешті документ було винесено на широкий загал.

Глобальні виклики

Як наголосив перший заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець, концепція пропонує три стратегічні напрями модернізації педагогічної освіти.

Перший – розроблення сучасної моделі педагогічної професії в контексті очікувань суспільства, перспектив розвитку національної економіки та глобальних технологічних змін.

Ми бачимо різні траєкторії доступу до професії, – розповів Володимир Віталійович. – Це не лише здобуття вищої освіти за галуззю «Освіта», а й за природничими, філологічними науками і потім – здобуття професійної підготовки. Ми повинні чітко розмежувати два види кваліфікацій: академічну і професійну. В рамковому законі й концепції Нової української школи йдеться про сертифікацію вчителів – як перший крок до запровадження системи оцінювання професійних кваліфікацій. Але насправді це має бути повноцінна система оцінювання професійних кваліфікацій, які не завжди відповідають академічним.  

Другий стратегічний напрям – модернізація вищої, фахової передвищої освіти за педагогічними спеціальностями. Питання, яке МОН виносить на дискусію, – чи варто зробити професію вчителя регульованою. До речі, комітет у своєму рішення відзначив, що таке прогресивне положення є одним з найбільш актуальних і обґрунтованих.

Як зауважив Володимир Ковтунець, наше законодавство не містить поняття регульованих професій. У багатьох країнах до таких де-факто належить і професія вчителя. Це означає, що освітні програми для підготовки педагога не можуть бути настільки академічно «вільними», як програма підготовки філософа чи журналіста. Вони повинні містити деякі обов’язкові вимоги, і рівень підготовки й оцінювання кваліфікацій повинна контролювати держава.

Нам треба чітко визначитись, які заклади і які спеціальності можуть мати відношення до педагогічної професії і якими є траєкторії входу до неї, – наголосив перший заступник міністра.

Третій стратегічний напрям проекту концепції – визначення перспективних шляхів безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. «Форми післядипломної освіти, безперервного навчання впродовж життя можуть бути різними, – зауважив Володимир Ковтунець. – Має бути вільний вибір педагога, але повинні бути й належні критерії оцінювання якості професійних кваліфікацій, результатів роботи вчителя».

У рішенні комітету доступність до різних моделей професійного розвитку та підвищення кваліфікації відзначається як один з позитивів проекту концепції.

Дискусійні питання

Звичайно, не оминули учасники засідання і питання соціального статусу вчителя. Володимир Ковтунець окреслив перспективу появи галузевої рамки кваліфікацій, а паралельно з нею – тарифної сітки для педагогічних спеціальностей. У такому разі, за його словами, оплата праці буде встановлена відповідно до професійної кваліфікації.

Ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк зауважив, що концепція не дає відповіді на виклик щодо соціального статусу педагога. На його думку, потрібно встановити базовий оклад на гідному рівні, щоб підвищення зарплат відчули і молоді вчителі.

Перший заступник голови Комітету ВР з питань науки і освіти Олександр Співаковський серед інших порушив питання вступу на педагогічні спеціальності, зокрема широкого конкурсу. На його думку, фіксований обсяг держзамовлення повинен зберегтися, але – за обов’язкового жорсткого контролю якості освіти.

Чимало освітян, які взяли участь у засіданні, висловилися проти можливого об’єднання спеціальностей «Дошкільна освіта» і «Початкова освіта». Вони аргументували свою позицію тим, що дошкільне дитинство і молодший шкільний вік є істотно відмінними віковими періодами, кожен з яких має власні мікроперіоди, обумовлені особливостями психофізіологічного розвитку і пізнавальними можливостями дитини. Ще одне питання, яке викликало дискусію, – міжпредметна і міжгалузева інтеграція знань та підготовка вчителів, здатних викладати міжпредметні курси. «З одного боку, є певний позитив у тому, щоб мати кваліфікацію вчителя широкого профілю, який зможе читати інтегровані предмети або ж декілька предметів, іноді школи потребують саме таких педагогів, – зауважив Олександр Співаковський. – Але, з іншого боку, це очевидна втрата фундаментальної підготовки”.

Крім того, як ідеться у рішенні комітету і як наголошували учасники, обговорення потребує доопрацювання положення щодо завдань і функцій педагогічних коледжів.

Під час дискусії також пролунали пропозиції «підвищити рівень» концепції, затвердивши її рішенням уряду або навіть законом України. Зараз передбачається, що документ ухвалюватиме колегія МОН.

Рішення комітету

Після дискусії комітет ухвалив одноголосне рішення. По-перше, він визнав актуальність і своєчасність підготовки та внесення на громадське обговорення проекту Концепції розвитку педагогічної освіти. По-друге, МОН рекомендовано доопрацювати проект, у рамках цього процесу розглянути пропозиції, викладені у рішенні, й поінформувати щодо їх вурахування або вмотивованого відхилення. По-третє, з метою розгляду та врахування надіслати МОН пропозиції, які надійшли до Комітету з питань науки і освіти від Національної академії педагогічних наук України, педагогічних закладів вищої освіти, обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, педагогічних коледжів тощо.

З перших уст

Відповідальний секретар Спілки ректорів ВНЗ України Ярослав Болюбаш:

Безперечно, концепція потрібна, адже це схема дій щодо кадрового забезпечення реалізації нового закону про освіту. Від того, як ми спроектуємо модель педагогічної освіти, як її реалізуємо, залежить доля великих очікувань від нового рамкового закону. Цей проект охоплює багато аспектів педагогічної освіти. Водночас до нього є певні зауваження і пропозиції. Виходячи з контексту цього документа, поняття «педагогічна освіта» доцільно розглядати як цілісну систему, що включає такі взаємопов’язані складові: профорієнтаційна робота серед учнівської молоді, підготовка педагогічних кадрів, післядипломна педагогічна освіта. Саме через пасивність у проведенні в останні роки ефективної профорієнтаційної роботи на педагогічні професії ми багато втратили у відборі вступників на педагогічні спеціальності. Учні старших класів, і це підтвердять психологи, прагнуть до лідерства, у тому числі саме через навчання когось. Це прагнення треба підхопити, підтримати і розвинути, організовуючи педагогічні класи, заочні педагогічні школи, малі педагогічні академії, олімпіади тощо.

Таким педагогічно орієнтованим молодим людям треба піти назустріч і при їх прийомі на педагогічні спеціальності – надаючи певні преференції. Цей процес повинен бути регульованим, якщо ми хочемо на педагогічні спеціальності обирати, а не набирати. Оскільки, на мій погляд, запропонована в концепції структура підготовки педагогів є дещо складною у плані її практичної реалізації, тому доцільною була б модель, що базується на наявному досвіді та з урахуванням таких вимог. 

По-перше, структура педспеціальностей має формуватися таким чином, аби забезпечувати підготовку педагогів до проведення освітнього процесу в дошкільних закладах і початковій школі, викладання шкільних предметів і проведення позакласної та позашкільної роботи. По-друге, поєднання спеціальностей/предметних спеціалізацій/додаткових спеціалізацій має здійснюватися на підставі їх спорідненості та з урахуванням прогнозованого навчального навантаження педагога. Неприпустимим, наприклад, є поєднання будь-яких спеціальностей зі спеціальністю «Спеціальна освіта». Ця спеціальність дуже складна за наповненістю дисциплін і практик. Так само немає потреби поєднувати спеціальності дошкільна і початкова освіта: у таких педагогів докорінно відмінні сфери діяльності, прийоми і методи роботи. По-третє, педагогів повинні готувати, як правило, у педагогічних і класичних університетах (особливо в колишніх педагогічних) виключно за поєднаними педагогічними спеціальностями і наскрізно освітнього ступеня магістра. По-четверте, присвоєння педагогічної кваліфікації може здійснюватися і за непедагогічними спеціальностям, але за умови виконання стандарту з психолого-педагогічної, методичної та практичної підготовки навіть на рівні бакалавра.

Вважаю, що педагогічна освіта має бути виключно регульованою і в частині визначення державного замовлення, і в частині змісту фундаментальної предметної та психолого-педагогічної освіти, методичної та практичної підготовки. Регулювати потрібно навіть і соціально-гуманітарну освіту, адже молодий педагог повинен професійно володіти знаннями з історії своєї країни, державної мови, національної культури тощо. Автономія закладу повинна полягати у виборі форм і методів навчання.

Інтелектуальна власність

Майнові права

Комітет рекомендував парламенту прийняти за основу урядовий проект Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав (№7466 від 28.12.2017 р.). Як ідеться у пояснювальній записці, його метою є реформування системи колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав та унеможливлення незаконної діяльності організацій колективного управління. Після прийняття законопроекту на базі комітету буде створено робочу групу для його доопрацювання до другого читання.

Дмитро Шулікін, газета «Освіта України» №6, 2018р.

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *