0 9285
Реформа освіти: зміни у навчальних програмах Серпень 29th, 2018 Погорєлов Дмитро

Контрольні заміри – та частина освіти, яка не змінилася з радянських часів.

Продовження інтерв’ю з міністром освіти Лілією Гриневич,  яке проводили журналісти Української Правди Ірина Андрейців та Яна Дирявська.

Перша частина: Про готовність до початку навчального року, перевірки з райвідділів освіти та різницю обов’язків між МОН та місцевою владою

Друга частина: Про контроль і розподіл шкільних грошей та де взяти школам принтери, мило та туалетний папір

– Навчальні програми зазвичай зводяться до контрольних замірів, де діти мають напам’ять розказати уривок “Катерини” чи назвати дати народження/смерті письменників тощо. Чи є робоча група, яка працює над осучасненням 5-11 класів?

– Ці контрольні заміри – та частина освіти, яка не змінилася з радянських часів. Однак ми суттєво змінили програми для 5-9 класів під час оновлення цього року, а також запропонували нові програми для 10-х класів.

 

Фото: Kruchenkova/Depositphotos

Та суттєві ціннісні зміни, з новими наголосами при вивченні матеріалу потребують зміни стандарту – це складна та грунтовна робота, як ми це змінили для початкової школи, де прийнято новий стандарт. Якщо говорити про читання, головним показником була швидкість читання.

Ми змінили акцент зі швидкості на розуміння, коли дитина вчиться працювати з текстом. Далі це буде віддзеркалюватися в наступному стандарті базової школи – для 5-9 класів.

Ми вже починаємо роботу над ним і у 2019 році плануємо представити. Але за ним будуть вчитися діти, які підуть в НУШ.

Фото: petrograd99/Depositphotos

Дітям, які зараз вчаться, намагаємося дати це через вчителів, відкриваючи їм нові можливості і матеріали.

Минулого року для 5-9 класів ми запропонували ввести кілька змістових ліній. Наприклад, “громадянська освіта”.

Для різних предметів і класів дали додаткові матеріали, які є в електронному вигляді в інтернеті. Проблема – чи всі вчителі ними користуються.

Нам також потрібно змінити акценти в ЗНО. У школі вчать те, що вимагають на іспитах. Але через незмінний стандарт і програми Український центр оцінювання якості освіти не має права перевіряти те, чого не вчать у школі.

Тому намагаємося поступово вводити зміни. Багато нарікань цьогоріч було щодо аудіювання з іноземної мови. Чому? Бо воно передбачене в школі, але його рідко практикують.

Частина вчителів не розвивають комунікативні навички, а працюють по-старому: граматика і читання. Як результат – діти не були готові до аудіювання.

Фото: Syda_Productions/Depositphotos

Це теж небезпечний шлях. Рухатися потрібно повільно, виважено, але ми повинні просувати ці зміни.

Ми вже оновили програму з літератури і внесли туди сучасних українських письменників.

Для початкової школи зробили хрестоматію сучасної дитячої літератури, яка шокувала багатьох традиціоналістів. Як це так, що наші молоді письменники, які у дуже доступний спосіб описують сучасний світ – світ діджиталізації,  потрапили у навчальну програму.

Спочатку було несприйняття, а потім побачили, з яким інтересом діти це читають.

Діти мають читати і звичайні класичні тексти, це і краса мови, і багато різноманітних важливих ситуацій, на яких виховуються діти. Але не можна приховувати від школярів сучасний світ.

Це вже усвідомили багато успішних колективів у країні. І вони вже виправляють те, що поки не подолала в собі масова освіта.

– Скільки в Україні вчителів, які намагаються щось сучасне робити?

– Як і в кожному суспільстві. Це 10% людей, які шукають щось нове, яким потрібно постійно розвиватися. Ще 10% не готові до будь-яких змін, вони все завжди будуть відштовхувати.

Найголовніша проблема у решті 80%: чи вони побачать реальні зміни і підуть в ту сторону.

Тому цьому присвячується масштабне підвищення кваліфікації, коли ми пропонуємо щось вчителям, ми їх підштовхуємо, стимулюємо.

Для першого класу НУШ ми підготували 22 тисячі педпрацівників.

Зараз загалом в шкільній освіті у нас працюють близько 450 тисяч вчителів. Хтось точно почне працювати по-новому, хтось ні. Завжди є частина людей, які дуже опираються змінам.

Ви можете помалювати стіни, вкласти шалені гроші в це, але якщо не зміняться методики, трансформації не відбудуться – навіть якщо діти будуть сидіти за найкращими партами.

Вважається, що в системі освіти реформи складні найперше тим, що дуже довготривалі. Ти не можеш побачити одразу результат.

Ми запускаємо перший клас за новим стандартом, з підготовленими вчителями. Але побачимо результати цього хоча б за 9-10 років, коли ці діти завершать 9-й клас.

Фото: erierika/Depositphotos

– Якщо уявити, що вам не потрібно стільки часу, що б ви змінили в шкільній освіті одразу?

– Якби було багато ресурсів і не треба так багато часу, найперше я б суттєво підвищила зарплати вчителям, зробила б масштабне підвищення їх кваліфікації, дала б вибір тим, хто хоче прийти у цю професію, але раніше не міг через низьку оплату праці.

Змінила б зміст освіти і ми могли запроваджувати те, що суголосне передовим освітнім практикам.

Ми могли б починати не тільки перші класи робити, а одночасно п’ятий клас і запускати 3-річну старшу профільну школу (10-й клас – УП).

Тоді наша реформа йшла б значно швидшими темпами. Ми обрали найбільш м’який і повільний варіант – я це визнаю.

Можливо, колись ми прийдемо до стадії, коли Україна буде готова, матиме ресурси і прийняття суспільства, яке вимагатиме пришвидшити реформу – запровадити не тільки перший клас, але й старшу трирічну профільну школу і нову базову школу.

– Питання виключно в ресурсах?

– Так. Це питання ресурсів людських і матеріальних.

– Тобто нинішніх учнів 2-11 класів реформа освіти не торкнеться? Це буде більш м’який варіант полегшення їхнього навчання, а реформа торкнеться нинішніх першачків і тих, хто прийдуть після них?

– Так. Але ми бачимо, що в школах зараз запроваджують активні форми навчання. Це стало важливою темою, ми робимо доступними всі наші дистанційні курси для всіх педагогів, і вчителі різного рівня починають це впроваджувати.

Фото:geniuslady/Depositphotos

У системі загальної середньої освіти майже 4 млн учнів.

У школі залишилося багато незміненого – значно більше, ніж те, що змінилося. Саме тому ми залишаємося позаду.

Ми все ще спостерігаємо в школі, як і колись, традиційно, вчитель біля дошки, всі діти сидять, його слухають і, може, відповідають на запитання.

У нас часто борються, щоб клас був менший. Вчителю важче працювати, коли клас великий. До якоїсь міри так. Але інколи відстоюють дуже маленькі класи.

Ми почали дітей-старшокласників возити в опорні школи, де створюємо базу найкращих вчителів, де можна вчитися у значно більших класах.

Є багато противників цієї політики, хоча, навчаючись у дуже маленькому класі, діти сплачують поганою якістю своєї освіти.

Окрім того, що один вчитель читає кілька предметів, є інтерв’ю педагогів з інших країн. Вони говорять, що не можуть працювати у маленьких класах, бо їм не вистачає можливостей для роботи активними методами навчання, коли діти в групах роблять проекти, а потім обговорюють їх, захищають свою думку.

– Яка оптимальна кількість учнів у класах?

– В законі максимальна кількість дітей у класі – 30. Вважаю, що 25-28 дітей – той клас, з яким можна працювати.

У нас різна ситуація по Україні. Є великі міста, особливо у спальних районах, де навіть ця норма порушується і є класи по 40 дітей. А є маленькі школи з маленькими класами.

Фото: shock/Depositphotos

Якщо глянути на кількість дітей на одного вчителя, в Україні рівень низький – 8,5 учня.

У міжнародному порівняльному дослідженні PISA є цікавий висновок: усі успішні системи освіти, які мають найкращі навчальні досягнення учнів, коли ставлять перед собою питання, у що інвестувати – у зменшення розміру класу або у підвищення зарплати вчителям – завжди йдуть на користь підвищення оплати.

Неможливо і зменшувати розмір класу, і збільшувати зарплату вчителям. Маєте завжди балансувати.

Розмір класу завжди визначається бюджетними можливостями – чи ви можете заплатити за менші класи.

 

Ірина Андрейців, Яна Дирявська, УП

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *