0 853
У ЛККЕіП відбувся літературний вечір « Кобзар – найволелюбніша книга усіх часів» Березень 19th, 2019 Юлія Осіння

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім’я і у нашого українського народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім’я Шевченка є святим.

Для студентів Львівського кооперативного коледжу економіки і права було проведено літературний вечір « Кобзар-найволелюбніша книга усіх часів», на якому, вшанували пам’ять великого Пророка України – Тараса Григоровича Шевченка, пригадали біографію, читали вірші та поеми із поетичної збірки «Кобзар».

Мета заходу: розширити знання студентів про життя і творчість поета, розвиває творчі здібності, сприяє вихованню національної самосвідомості, виховує любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, почуття гордості за Україну, за її національного генія та пророка – Тараса Григоровича Шевченка, цілісне виховання особистості.  Організували виховний захід: вихователь  гуртожитку,  Вікторія Надурак, комендант, Галина Гасюк та студентське самоврядування.

«Кобзар»- це  книга невичерпна, книга на віки. Це книга, без якої й сьогодні духовне життя людини було б неповним.

Студенти, Марія та Зоряна Палюх, Юлія Русин, Аліса Луцик, Ярина Теленько, Тетяна Кобилецька, продекламували відомі твори Тараса Шевченка. Серед вибраних творів були: «Заповіт», «Причинна «, «Сон, «Наймичка», «Мені однаково, чи буду», «Лілея», «Думи, мої думи», «Тарасова ніч», «Утоплена», «Мені тринадцятий минало», «Зоре моя вечірняя», «Минають дні, минають ночі», «Доле моя, де Ти».

Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень. Здається, що словами Шевченка говорить сам український народ.

Тарас Шевченко став центральною постаттю українства. Його поезії є еталоном ставлення до людини, любові до власного народу, правди й справедливості, він жив і творив для України.

Матеріал  підготував Михайло Голубка, прес-секретар по роботі зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ Львівського кооперативного коледжу економіки і права

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *