0 4017
У МОН готують перехідні книги для наступного міністра Серпень 6th, 2019 Юлія Осіння

Днями міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич дала інтерв’ю Громадському радіо про те, якою б вона хотіла бачити освіту в Україні у майбутньому та висловила готовність до завершення своєї каденції на посаді.

Що робить МОН для того, щоб новосформований уряд підхопив вектор запропонованих змін? Чого вдалося досягнути за три роки роботи нинішньої очільниці міністерства та її команди, а що ще потрібно зробити?

 Про завершення каденції 

Безсумнівно, є відчуття, що каденція добігає кінця. Наш уряд працював понад три роки. Нам є за що звітуватися. Для демократичного суспільства – це норма, коли змінюються уряди, формується новий парламент. До цього треба бути абсолютно готовим.

У всій цій історії мене цікавить тільки одне – щоб позитивні речі, які ми зробили, в які вкладено дуже багато сил усієї команди, продовжувалися, допомагали розвиватися освіті в Україні. Тим паче, у нас є чітке бачення того, як мають відбуватися наступні кроки. Ми вирішили піти шляхом цивілізованої демократичної практики, тож зараз у міністерстві готуємо перехідні книги. Це такий собі звіт про те, що наша команда зробила за каденцію, коли я очолювала МОН, і план того, як ми бачимо подальший розвиток.

Коли прийде новий міністр, я готова сісти з ним за столом, вручити перехідні книги, поговорити про перспективи та як саме він чи вона бачить подальший розвиток. У мене є один інтерес: щоб освіта розвивалася й надалі. Нам вдалося досягти дуже хороших напрацювань, але зробити треба ще більше, оскільки освітня реформа – це завжди забіг на довгу дистанцію. Вона не реалізується за короткий період, тому нам необхідна ця співпраця.

 Про претендентів на посаду міністра освіти 

Я дуже сподіваюся на те, що у мого наступника буде бажання отримати наш план дій. Хоча, це залежатиме від особистості саме міністра. До парламенту пройшла керівниця департаменту європейської інтеграції Міністерства освіти Ганна Новосад. Це надзвичайно серйозна і підготовлена людина, я дуже тішуся, що вона працюватиме у Верховній Раді. Я точно знаю, що вона працюватиме, керуючись здоровим глуздом та застосовуватиме свій професійний підхід до питань, тому що Ганна вже має досвід. Пані Ганна є однією зі співавторок перехідних книг. Я, чесно кажучи, розраховую на інституційну пам’ять, що буде пов’язана безпосередньо з діяльністю Ганни Новосад. Але я також не приховую, що є й багато інших людей, які говорять щось абстрактне про освіту, але я не можу зрозуміти до кінця їхньої позиції щодо реформ. Я не чую конкретики в тому, як вони діятимуть. Мені здається, що вже пройшов час, коли ми говорили загальні речі, зараз ми на шляху конкретних кроків і дій.

 Нова українська школа 

Ми започаткували реформу «Нова українська школа» і цьогоріч ми випустили чотириста п’ятдесят тисяч першокласників, які навчалися за новим державним стандартом. В новому навчальному році в перший клас підуть майже пів мільйона учнів. Тобто ми вже можемо констатувати, що близько мільйона дітей у 2019 році будуть об’єднані «Новою українською школою».

Взагалі в шкільній системі навчається 3,8 мільйона дітей. Так виходить, що зараз майже четверть всього шкільного населення України – це ті, діти, що підросли й починають свій шкільний шлях. І розпочнуть вони його у Новій українській школі.

Ми в це чимало інвестували. Окрім нового змісту, орієнтованого на результати, не тільки пов’язані зі знаннями, але й з уміннями їх застосовувати на практиці. Нова українська школа направлена на формування цінностей та м’яких навичок (критичного та творчого мислення, співпраці з іншими людьми, вміння контролювати свій емоційний стан).

Друга надважлива складова – нове освітнє середовище, підвищення кваліфікації вчителів. В це вкладалися великі кошти – за останні два роки інвестовано майже 7 мільярдів гривень в шкільну інфраструктуру. Йдеться і про початкову, і про старшу школи. Всі вчителі, які розпочинають роботу в Новій українській школі пройшли спеціальне адресне підвищення кваліфікації. Ми його організовуємо у манері змішаного навчання, тобто вони проходять дистанційний курс, завжди доступний до повторного перегляду, і очні тренінги. Приходитимуть нові вчителі, нові діти, а отже потрібно буде обладнувати нові класи, це вимагає інвестицій.

 Професійно-технічна освіта 

Професійно-технічна освіта також вимагає збереження та продовження активних ефективних кроків. Ми розпочали серйозну програму модернізації професійно-технічної освіти. Який основний недолік професійно-технічної освіти в Україні? Програми не надто наближені до потреб сучасного ринку праці. Для нейтралізації цієї вади наша команда розробляє нові освітні стандарти.

Але обладнання в профтехосвіті зношене на 60–80%. Ви навіть за хорошої нової програми не зможете якісно підготувати людину. Тому ми інвестували кошти у створення навчально-практичних центрів з сучасним обладнанням. До кінця цього року в Україні таких буде 150.

Ця політика також підтримана Європейським Союзом. Ми вже готуємо масштабний проєкт на 58 мільйонів євро. Ідеться про створення «Центрів досконалості», які будуть обладнані сучасним устаткуванням за багатьма спектрами спеціальностей, професій, які дуже потрібні на ринку праці. Так само в цей проєкт включено підвищення кваліфікації викладачів професійно-технічних закладів і оновлення стандартів. Щоб цей проєкт продовжувався, вкрай необхідні політична воля та професійність.

 Щодо вищої освіти 

Зараз я пишаюся тим, що ми змогли забезпечити прозорий доступ до вищої освіти за зрозумілими правилами. Зокрема коли ми визначаємо кількість державного замовлення, то керуємося принципом «місце – за найкращим студентом». Сьогодні наша команда ввела принцип широкого конкурсу: коли людина обирає свої пріоритети, то місце іде за людиною в кращий виш, з тих, який вона обрала. Раніше місця державного замовлення розподілялися через персональну лояльність міністра до конкретного ректора чи вищого навчального закладу. Ці часи відійшли у небуття.

У нас на все є прозорі правила, де враховується інтерес студента, де за відповідними критеріями якості роботи вищого навчального закладу, вони отримують обсяги державного замовлення на бакалавра чи магістра.

Над чим треба працювати? Я бачу, що найбільша проблема сьогодні у вищій освіті, це те, що внаслідок автономії (що була досягненням) кращі університети стали розвиватися, а гірші університети закрилися у своїй сірості. Я наведу приклади. Ми скасували багато різних бюрократичних документів, які створювали паперотворчість для викладачів. Деякі університети затвердили ученою радою цю стару звітність і далі вимагають її від викладачів.

Зараз потрібна дієва система забезпечення якості вищої освіти, коли ми зможемо надати суспільству прозору інформацію за чіткими критеріями, як працює той чи інший університет. Друге завдання — система фінансування вищої освіти повинна підтримувати кращі університети. У цьому сенсі у нас вже є напрацювання.

Джерело Громадське радіо: https://hromadske.radio

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *