2 1064
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: КРЕАТИВНИЙ ДОСВІД Травень 21st, 2020 Педагогічна Преса
Дистанційна освіта

Досвід дистанційного навчання під час карантину засвідчив: тут вистачає не тільки плюсів а й таких проблем, як слабка мотивація учнів, часом саботування ними спільної роботи, певна примусовість, невідлагодженість фідбеку. Чому б не зібрати для їх вирішення ефективні інструменти, методики, кращі ідеї, креативних людей?!
         

Так ось. Чимало корисного можуть підказати мої земляки з Сєвєродонецька – нинішнього адмінцентру Луганщини. Його за основним науковому, виробничим профілем називають містом хіміків і кібернетиків. В кінці квітня тут, наприклад, стартували (підключався!) унікальні онлайн захисти дипломних робіт випускників місцевого Вищого профучилища. Того самого , де розробили свій електронний підручник, молодий автор якого (між іншим, випускник цього ж ВПУ) вже став кандидатом педагогічних наук. Директор училища, відмінник освіти Юрій Кузьмінов забезпечив рекордну комп’ютеризацію альма-матер, що, скажімо, допомогло “вепеушнікам” на рівних зі студентами тутешнього університету змагатися в ПРООНівському Хакатоні початкуючих програмістів.


Разом з ним для мозкового штурму треба б закликати і іншого земляка, професора Володимира Грищенко, який з однодумцями організував Всеукраїнський бізнес-турнір “Стратегія фірми”. Днямиі він зробив мене свідком фіналу цього чудового турніру, президентом якого є. Заснували його в тривожному 2014 році; нинішній – сьомий за рахунком. В заключний етап марафону вийшли 80 з 1960 учасників, які представляють усі області України, – від столиці до глибокої провінції (109 міст, 45 селищ, 138 сіл, 930 середніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладів), Польщу, Болгарію, Словаччину, Естонію, Норвегію, Німеччину, США.


З поправкою на карантин традиційний очний фінал в Києві трансформували в дистанційний. На другий день фінальних баталій організатори створили кризу в віртуальному економічному просторі, знизили купівельну спроможність населення. Все ніби в нашому рельному житті. Як вдалося відреагувати настільки динамічно?


– Турнір проводиться на основі не імпортного, а українського бізнес-симулятора ViAl +, – розповідає голова оргкомітету, молодий доцент КНЕУ, к.е.н Віталій Паздрій (до речі, він займається впровадженням нових форм освіти й на рівні МОН).

– Разом з основним розробником системи, моїм однокурсником, а тепер успішним вінницьким підприємцем Олександром Грищенком ми створили абсолютно реалістичну економічну середу, відповідну українським реаліям, в тому числі щодо законодавчого поля, бухгалтерського обліку, банківських інструментам тощо. Тому як розробники маємо можливість оперативних коригувань комп’ютерних програм.


Подібні навчальні тренажери, симулятори широко використовуються в світі. Бачив таке в знаменитій Бізнес-школі Чиказького університету. Але заняття на них обходяться недешево. Освітній же турнір “Стратегія фірми” некомерційний, для учасників безкоштовний, до того ж його призери отримують премії.

“Поки якось ще тримаємося на своєму особистому фінансуванні, – повідомляє В.Грищенко. – Не можна ж кидати таке дітище! Розвиваємо у молоді не просто навички управління
економічними процесами, підприємництвом, а й творчу, ділову ініціативу, креативні здібності, допомагаємо навчитися стратегічно мислити, вміти прораховувати причинно-наслідкові зв’язки.
Почитайте відгуки на нашому сайті: для багатьох турнір (всього в ньому вже взяло участь близько 15 тисяч осіб) став доброю школою, трампліном до покликання. Відзначають, що навчилися покладатися не тільки на інтуїцію, а і критично аналізувати свої дії, прогнозувати їхні наслідки, відповідати за них”.
         

Ще б пак! В місяці турніру начебто спресовані роки становлення, розвитку власної справи в конкурентному середовищі. Помилишся в оцінці ринку, свого балансу, виборі продукції, банківських інструментів, закупівлях устаткування, сировини, в штатах, оплаті праці, рекламі, цінах реалізації – тебе обженуть інші.

– Чимало учасників не витримали атаки кризи, збанкрутували, – розказує О. Грищенко. – Приємно, що більшості вдалося видертися. Ми тут вперше випробували американську модель антикризової держпідтримки, але використовувати її потрібно оптимально.
         

Зараз багато говориться про необхідність на базі ІТ, штучного інтелекту моделювати стратегію і тактику бізнесу, держави. Ініціатива з бізнес-турніром на дуже сучасній, вітчизняній основі може бути корисною і в цьому плані, заслуговує підтримки від реального бізнесу, державних органів, які займаються його розвитком, освітою, молоддю. До того ж його організатори планують використовувати накопичений досвід і для впровадження нової системи дистанційного підвищення кваліфікації педагогів.
         

В цьому році Міносвіти  продовжило свою  інформаційну участь. Зазвичай керівники МОН зустрічалися з фіналістами, вручали їм дипломи. Хочеться вірити, що після карантину така традиція продовжиться. Мова зовсім не  про данину формальності. 

Увага до Всеукраїнського турніру могла б допомогти розкрити “маленький”, але визначний секрет успіху великої кампанії з дистанційного навчання.
     

Як турнір зняв у себе ті проблеми онлайн навчання, про які сказано на початку? Як учасники витримали напружену роботу по кілька годин в день протягом трьох з гаком місяців? Чому щосили без нагадувань користувалися посиланнями на довідкові, теоретичні матеріали, підтягували і наполегливо застосовували знання математичного апарату, зверталися до консультантів? Та тому, що було цікаво, а серйозна справа будується як гра, змагально, викликаючи ентузіазм.

І організаторів, починаючи з регіональних етапів, підтримує сформований громадський актив. Турніром зацікавилися багато навчальних закладів всіх рівнів (включаючи інститути післядипломної навчання педагогів, профтехосвіта, сільські школи), регіональні органи освіти.

Ще одне. Відома і про такі труднощі дистанційного навчання школярів,  як присутність на заняттях батьків. На турнірі теж спочатку зіткнулися з аналогічною проблемою,  а також із залаштунковою участю вчителів. Чи потрібні дітям, підліткам незаслужені перемоги?! Вони і самі здатні приймати плідні рішення, причому, як було очевидно, більш оригінальні і сміливі, ніж у дорослих. Вихід знайшли в організації, на додачу до учнівської та студентської, ще двох ліг: наставників для вчителів, викладачів вишів й для сімей. Додатковий добрий імпульс! Назвемо тільки тих, хто  щойно отримав нагороди абсолютних чемпіонів 2020 року: школярку Вікторію Астаф’єву з Кропивницького, второкурсника НТУ “КПІ” Максима Ландо, шкільну вчительку Ольгу Плахотю з Краматорська, сім’ю Кадук з поки ізольованих Чернівців.
         

У стратегії формування майбутнього країни, її еліти багато доданків. Ми назвали деякі. Навряд чи всі учасники турніру, – від учнів ВПУ до співробітників департаментів освіти, викладачів вишів – зароблять найближчим часом реальні, а не умовні мільйони. Але хіба то, що надбано  ними, менш цінне?

 

 

Семен Перцовський,
заслужений журналіст України,
секретар Луганської регіональної організації НСЖУ
            

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Коментарi

  1. В дистанційній освіті мають використовуватися актуальні технології, які можуть дати “живий” контакт, або мотивувати інтерактивністю і включеністю у процес.

  2. Добрий день, я вважаю, що дистанційна освіта на дуже низькому рівні. Викладачі повинні бути тут менеджерами та повністю включитися у процес , модернізувати, об’єднуючись у спільноти, як волонтери , створювати новий контент. Ніхто крім них, хто безпосередньо кожен день працює з дітьми та викладає предмет , не бачить так детально, що потрібно. Але нажаль , на сьогодні не має цієї спільноти…