Daily Archives: Вересень 24, 2018

Звідки у дітей беруться воші? Як з ними боротися?

Що таке воші? Як вберегти  дитину, якщо в навчальному закладі чи літньому таборі все ж таки виявили цих капосних комах?

Усі знають, що  в школах регулярно проводять огляди учнів із метою не прогавити появи цих непроханих гостей,  і  подекуди таки виявляють, що діти вже хворіють на педикульоз, тобто в них є воші.

Звідки беруться  воші?

У  людей часто виникає запитання, звідки беруться воші, якщо ретельно дотримуватися гігієни тіла?

Самі по собі воші не заводяться, ними заражаються. Ось можливі способи зараження педикульозом:

  •  при відвідуванні громадських місць: лазні, сауни, басейни;
  •  під час поїздки у транспорті з великим скупченням людей;
  •  при відвідуванні недобросовісних перукарень;
  •  у спортивному залі, особливо якщо заняття проводяться на килимах;
  •  у дитячому садку, школі, лікарні;
  •  при безпосередньому контакті з хворою людиною;
  •  за наявності в господарстві та в оселі пернатих і тварин із шерстю
  • у літніх таборах.

Це аж ніяк не вичерпні відповіді на запитання: «Звідки беруться воші?» Педикульозом можна заразитися навіть у примірочній магазину, вдягаючи річ, яку до цього приміряла заражена людина.

Вважається, що найчастіше воші беруться від тих людей, які ведуть не надто правильний спосіб життя. До них належать особи, які страждають алкоголізмом і наркоманією, а також асоціальні люди – загалом, усі ті, хто не доглядає за собою і не дотримується правил особистої гігієни. Тому в деякій мірі можна убезпечити себе від зараження педикульозом, якщо триматися подалі від можливих джерел зараження.

Але буває, що воші можуть завестися і у людей, які дбають про власну гігієну. Звідки вони беруться у цьому випадку – відповідь ви вже прочитали вище.

У вошей дуже висока здатність до поширення та розмноження. Потрапляючи на тіло людини, вони виробляють липку речовину, що сприяє прикріпленню до шкіри. У такому положенні самки відкладають яйця. Тому вошей дуже важко позбутися самостійно – їх складно витягати  руками з волосся.

Воші передаються від людини до людини побутовим шляхом через забруднені речі і в разі особливо тісного контакту. Потрапляючи на шкіру, воші смокчуть кров і лімфу, чим і живляться. Не дивно, що в місцях укусів з’являється свербіж. Ретельне розчісування нерідко призводить до інфікування бактеріями і гнійничкового висипу.

Самки вошей щоденно відкладають від 5 до 15 яєць, які називають гнидами (звучить знову-таки неприємно). Доросла мама-воша приклеює гнид до волосся або до білизни, а через 15-17 днів з’являються юні вошки.

Вошивість – хвороба соціальна, відображає стан суспільства загалом і безпосередньо пов’язана з дотриманням правил особистої та громадської гігієни: вчасно митися-вмиватися, міняти білизну, стежити за порядком у лазнях і перукарнях тощо.

Зараження дітей вошами: всі особливості процесу

Зараження дітей вошами нічим не відрізняється від цього ж процесу в дорослих за винятком того, що діти:
– менш схильні дотримуватися правил гігієни. Вони легко одягають чужий одяг, залюбки користуються чужими рушниками, гребінцями, шпильками і гумками для волосся;
– мають менше психологічних бар’єрів для тісного спілкування. Ігри та тілесні контакти між ними – абсолютна норма;
– загалом більш товариські;
– не уникають спілкування з асоціальними однолітками, а іноді навіть прагнуть до спілкування з ними.

Спільне використання дітьми гребінців, шпильок і гумок для волосся часто призводить до зараження вошами.Тож діти можуть підчепити вошей із більшою ймовірністю і в більшій кількості ситуацій, ніж дорослі. Загалом за статистикою діти заражаються вошами в 5,4 разу частіше за дорослих людей. З цієї причини при появі вошей у когось із дорослих у сім’ї слід насамперед перевірити дітей – можливо, саме хтось із них заражений, але ще не знає про це.

Важливо розуміти, що діти зазвичай дуже комплексують зізнаватися, що хворі на вошивість – це накличе на них глузування у школі. Тому завжди треба  бути уважним до поведінки дітей і при ознаках захворювання терміново вживати заходів.

Боротьба з педикульозом

Суть боротьби з педикульозом – медогляди, особливо в дитячих колективах (виявлення самих вошей і гнид), ну і, певна річ, дотримання абсолютно очевидних гігієнічних правил.

Основні ознаки, за якими можна запідозрити у дитини воші:

  • Невеликі ранки, припухлості на шкірі шиї, плечей, голови;
  • Гниди – яйця вошей, це прозорі або білі мікро точки, які прикріплюються до волосу під кутом;

Для огляду дитину необхідно посадити на стілець під джерелом яскравого світла. Якщо волосся довге, пасма відокремлюються один від одного за допомогою тонкого гребінця і оглядаються. Живі воші, незважаючи на маленький розмір, легко виявити при огляді, при запущеному захворюванні виявляються і мертві особини. На поверхні шкірного покриву можуть бути виявлені расчеси.

Гниди ж часто плутають з лупою, але, на відміну від лупи, вони важко знімаються з волосся і при роздавлюванні між нігтями створюють типове клацання.

Педикульоз вимагає негайного лікування.

Лікування не означає, що треба ковтати якісь таблетки, застосовуються виключно зовнішні засоби, вибір останніх досить великий, і в будь-якій аптеці вам щось неодмінно запропонують.

Ефективність протипедикульозних засобів висока, а ціна конкретного препарату визначається країною-виробником і естетичними вимогами покупця. Є препарати з запахом, неприємним не тільки для вошей, але й для людини, але за бажання нескладно купити імпортний препарат, який  нічим не відрізняється від звичайного шампуню.

При лікуванні хімічними препаратами важливо строго дотримуватися інструкції. Препарат необхідно наносити два рази, витримавши тижневу перерву, оскільки при первинному нанесенні гинуть тільки личинки і дорослі комахи, а от гниди не завжди знищуються хімічними засобами. Повторне застосування ліків дозволяє знищити личинки, які вилупилися.

Якщо ж  немає довіри  аптечним фармацевтам або  очі розбігаються  від  розмаїття  вибору, то  краще звернутися  до лікаря, який встановить точний  діагноз і призначить  потрібний препарат.

Препарати не захищають від повторного зараження, тому після лікування слід виконувати профілактичні заходи, що попереджають педикульоз.

Вичісування гнид обов’язкове!
Ця методика відома дуже давно, але є ефективною за умови чотириразового застосування вичісування через певні часові проміжки протягом двох тижнів.

Після миття, на волосся жирним шаром наноситься кондиціонер для волосся. Після розчісування гребінцем з рідкісними зубцями волосся ретельно вичісуються вже частим гребенем. З залишками кондиціонера будуть вичісуватися і воші, тому гребінь слід періодично промивати.

Після того, як будуть прочесане все волосся, слід висушити його рушником, розчесати і повторити процедуру вичісування густим гребінцем.

Вичісування за описаною схемою проводять чотири рази через три дні – на 1, 5, 9 і 13 день.

Циклічний педикульоз у навчальних закладах

Коли, Боже збав, знайшли  вошей  на вашій  дитині і ви вже впоралися  з цією проблемою, а інші діти продовжують  по  колу  страждати, а хто й удруге заразився … Що  робити?

Дуже  часто самі  заклади  закривають на проблеми очі, замовчують, щоб уникнути проблем-перевірок з інспекціями. Однак будь-яку епідемію слід зупинити.

Перше, що треба робити, коли відомо хоч про один такий випадок – поговорити з вихователем, вчителем. Далі  медичний  працівник  школи має  вжити заходів.

Якщо компроміс ніяк не знаходиться, то варто  звернутися  до медичної, санітарної установи  яка безпосередньо контролює санітарію в навчальному закладі.

Дуже часто хворіють на педикульоз діти з неблагополучних родин, тому для профілактики потрібно усьому дитячому колективу  (не акцентуючи уваги на соціальному положенні)  розказати про елементарні правила гігієни.

А вдома стежити за  виконанням правил гігієни вашими дітьми, нагадувати правила поведінки у людних місцях, колективах: щоб не приміряли чужого одягу, не користувалися  заколками, гребінцями тощо.

І нагадайте, що не варто  глузувати над тими, з ким трапилася  халепа, адже  ніхто не застрахований від  таких ситуацій.

Будьте здорові!

Міфи та реальність про хоумскулінг

Термін хоумскулінг ще недавно багатьох лякав і був незрозумілий. Але сьогодні, незважаючи на існуючі в суспільстві міфи про нього, це вже досить поширена альтернатива в системі середньої освіти. 

Відсутність соціалізації

Це перше, в чому звинувачують хоумскулінг. Нібито дитину позбавляють колективу, а з ним і соціалізації. Правда всі забувають про те, що в разі домашнього навчання вчителем, а заодно і колективом є не мама чи тато одноосібно, а найрізноманітніші гуртки, освітні центри, педагоги, малокомплектні групи таких самих хоумскулерів. Тобто варіантів взаємодії дитини з іншими людьми маса, як особистих, так і дистанційних (через інтернет). Домашня освіта не означає сидіння вдома. Вона означає, що батьки і самі діти беруть на себе відповідальність за форми отримання знань і якість засвоєння матеріалу.

Дитина сама по собі

Безумовно, школа дуже зручна для працюючих батьків, оскільки півдня, а то і більше, дитина знаходиться під наглядом і в максимально безпечному середовищі. Мамі не потрібно думати, де знаходиться її син під час перерви між фізкультурою і математикою. Огороджена територія, уроки один за іншим, педагоги, що стежать за порядком – це величезний плюс традиційної школи.

В умовах хоумскулінга батькам потрібно ще поламати голову, щоб скласти оптимальний графік занять і маршрути пересування дитини по місту. Але більшу частину свого часу, як і в школі, вона все одно не буде надана сама собі. Як було сказано вище, занять поза домом у хоумскулера багато, до них потрібно підготуватися, до них потрібно дістатися, а потім повернутися додому.

Низька якість освіти

Ті, хто ратує за шкільне навчання, говорять про посередні оцінки хоумскулерів (діти на домашньому навчанні також, як і всі інші, пишуть контрольні і здають ЗНО). Але не варто забувати, що, по-перше, на домашнє навчання переходять звичайні діти, чия успішність може бути як відмінною, так і середньої, а по-друге, оцінки не завжди дають об’єктивну картину, адже якщо школа, особливо старші класи, заточена на підготовку до ЗНО, то хоумскулери націлені на придбання корисних навичок. Наприклад, навичок вільного спілкування іноземною мовою, планування і проектування, розуміння причинно-наслідкових зв’язків в подіях світової історії і багато іншого. Це не завжди можна відобразити в стандартних тестових завданнях, але це не означає, що хоумскулери дурніші за школярів.

Вчити вдома дорого 

Дійсно, додаткові заняття коштують грошей. Але ж і школа не безкоштовна. Форма, обіди, ремонти і свята, – все це оплачується з батьківської кишені. Плюс додаткові заняття, які компенсують недоліки шкільної освіти. Якщо все це врахувати, виходить не така вже й велика різниця. Батьки українських хоумскулерів називають цифри від 1200 до 4000 гривень. Звичайно, все залежить від набору навчальних курсів і віку дитини. Але в цілому ціна хоумскулінга приблизно дорівнює вартості навчання в приватній школі або трохи нижче її.

Хоумскулінг для релігійних

Це ще один поширений міф, як і міф про те, що домашнє навчання обирають в тих сім’ях, де один з батьків (частіше за все мама) не працює. Насправді, зазвичай, буває навпаки – за хоумскулінг виступають цілком працевлаштовані мами і тата світських поглядів. А їх вибір обумовлений тим, що школа, на їхню думку, не дає освіту тієї якості, яка необхідна для того, щоб в майбутньому бути успішним.

У будь-якої системи освіти є як переваги, так і недоліки. Хоумскулінг також не позбавлений негативних моментів, проте всі вони суто індивідуальні. Наприклад, далеко не кожній дитині підходить навчання вдома, адже для цього необхідний високий рівень самоорганізації та дисципліни. Та й батьки хоумскулерів можуть бути не завжди адекватні в своїх запитах до дитини і надмірно навантажувати її заняттями. Тому, розглядаючи домашню форму навчання як альтернативу школі, потрібно ретельно все зважити і, в першу чергу, врахувати інтереси дитини. Вибір між школою і хоумскулінгом вона повинна зробити сама.

EtCetera

З ректорату медуніверситету Богомольця зникли статут та печатка: МОЗ проведе перевірку

Усі структурні підрозділи Національно медичного університету ім.О.О.Богомольця, зокрема, канцелярію та відділ кадрів, переміщено з будівлі ректорату на бул.Шевченка, 13, до інших корпусів НМУ, а з ректорату медвишу зникли статут та печатка. Про це повідомляє Міністерство охорони здоров’я України.

З 14 вересня 2018 року зусиллями звільненого з посади першого проректора Ярослава Цехмістера та інших прибічників екс-ректорки НМУ Катерини Амосової нормальне функціонування закладу фактично було заблоковано. 14 вересня наказом Ярослава Цехмістера, який називає себе в.о. ректора НМУ, усі структурні підрозділи, включаючи канцелярію та відділ кадрів, були переміщені з будівлі ректорату на бул. Шевченка, 13, до інших корпусів НМУ – на пр. Перемоги, 34 та вул. Зоологічній, 1. З ректорату зникли статут та печатка”, – зазначили у МОЗ.

У відомстві констатують, що це унеможливило подальшу роботу університету. “Співробітники та студенти НМУ позбавлені можливості реєструвати необхідні для роботи документи, оскільки екс-керівництво закладу в особі Ярослава Цехмістера заявляє, що він є “в.о. ректора”, водночас, дані про нього як керівника університету відсутні у Єдиному державному реєстрі”, – заявили у МОЗ.

Також у профільному відомстві поінформували, що МОЗ створив спеціальну комісію, що перевірить фінансово-господарську діяльність, додержання статуту, контроль за ефективним використанням та збереженням державного майна НМУ за період з 1 жовтня 2015 року по 18 вересня 2018 року.

 

7 вересня 2018 року виконуючим обов’язки ректора Національного медичного університету ім.Богомольця призначено екс-проректора медвишу Олександра Науменка

Фахівці з України та Молдови працюватимуть над тим, щоб покращити якість освіти в двомовних школах

Україна та Молдова працюватимуть над тим, щоб покращити якість освіти в двомовних школах обох країн, зокрема, через «перехресне» підвищення кваліфікації вчителів, допомогу в розробці підручників та встановлення горизонтальних зв’язків між закладами. Про це домовилися заступник Міністра освіти і науки України Павло Хобзей та Міністр освіти, культури і науки Республіки Молдова Моніка Бабук. Їхня зустріч відбулася в Кишиневі в межах робочої поїздки української делегації до Молдови.

«Оскільки і в Україні, і в Молдові є двомовні школи, для нас дуже важливо не втрачати зв’язок та налагоджувати співпрацю як на рівні профільних Міністерств, так і на рівні місцевих органів управління освітою та шкіл. Головні виклики для нас – це кваліфікація вчителів та якісні підручники. Саме в цих напрямках маємо працювати разом», – підкреслив Павло Хобзей.

Він також наголосив, що Україна дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо забезпечення освітніх прав національних меншин, зокрема молдовської.
загальна середня освітаміжнародна співпрацянаціональні меншини Надрукувати

«Ми жодним чином не обмежуємо право дітей з національних меншин учити та використовувати рідну мову. Навпаки, ми всіляко заохочуємо розвиток міжкультурних зв’язків, постійно тримаємо зв’язок з представниками молдовської меншини в Україні. Водночас наш обов’язок – забезпечити для таких дітей належний рівень володіння українською мовою. Міністерство освіти і науки України розробило кілька моделей вивчення української мови в школах нацменшин. Усі вони будуть закріплені в новому Законі «Про загальну середню освіти», що зараз перебуває на фінальному етапі підготовки. Ми вже інвестували понад 46 млн гривень на обладнання кабінетів української мови у таких школах, і більшість цих кошти використана на місцях», – повідомив заступник Міністра освіти і науки України.

За результатами зустрічі сторони домовилися про те, що вчителі української мови зі шкіл Молдови зможуть підвищувати свою кваліфікацію в Україні. Таку ж можливість покращувати свої знання у Молдові отримають й учителі молдовської з України. Іншим напрямом співпраці буде обмін досвідом та допомога в підготовці якісних підручників. А для того, щоб учні могли потренувати знання мови на практиці, для них планують проводити мовні табори. Таку співпрацю координуватимуть Міністерства обох країн, однак при цьому школи зможуть укладати договори між собою та взаємодіяти напряму.

У межах робочої поїздки українська делегація також зустрілася з представниками громадських об’єднань українців в Республіці Молдова, вчителями шкіл з навчанням чи вивченням української мови та відвідала Молдовсько-український теоретичний ліцей ім. М. Коцюбинського.

За повідомленням МОН

 

Коли у школах буде все по-білому, – розповіла Зоя Литвин 

У Новій українській школі вчитель має поважати себе. Але як цього досягти, якщо він отримує або копійки, або до зарплати має незаконні гроші «в конверті»? Нам здається, що діти цього не помічають, але вчитель — це рольова модель. І достатньо того, що педагог розуміє: він щомісяця бере участь у корупційних схемах тіньової економіки. Про те, як уникнути такої ситуації, — голова громадської спілки «Освіторія», ініціатор Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин. 

«Все буде по-білому» — чудове гасло (не)конференції, дискусійного заходу для педагогів EdСamp Ukraine. Ідеться про співпрацю «білих ворон» — креативних вчителів, які здатні стати агентами змін в освіті. Але правильно було б, якби всі вчителі стали «білими воронами» та отримували «білу» зарплату. Люди, які працюють за «конвертики», на старості матимуть маленьку пенсію, розраховану від мінімальної зарплати.

 Я зрозуміла важливість фінансової прозорості в школах під час виступу відомого громадського діяча, економіста, дипломата Богдана Гаврилишина на вечорі в Києво-Могилянській академії, який сказав: «Могилянка — це щеплення від корупції».
 Коли я навчалася в Києво-Могилянській академії, там не було жодних примусових благодійних фондів, ніяких купюр у заліковках, конвертиків та подарунків. Після такого навчання прозорість вже в твоєму культурному ДНК, не хочеш і не можеш обходити закон. Коли я здобувала другу вищу освіту в Київському педагогічному університеті, у студентів там були зовсім інші традиції. Наприклад, мої одногрупники планували накривати стіл для викладачів після першої сесії. Я пролобіювала одразу: ми так робити не будемо. Ну що це за повага до педагогів, виражена ковбасою та шампанським?

Хотілося б починати «щеплення від корупції» ще зі школи. Тільки так ми можемо рухатися до тих змін, про які говоримо.

 Нині відкривається дедалі більше приватних шкіл, і вони починають конкурувати за найкращих викладачів. Це правильний шлях оновлення освіти. Але, на жаль, фінансова конкуренція йде не зовсім прозоро. У деяких приватних школах пропонують зарплати 10–18 тис. грн, але офіційно вчитель отримує 4–5. На жаль, у надто багатьох школах така подвійна бухгалтерія.

Які варіанти є у педагога

 Є спокуса виправдати це тим, що школа так виживає, та й взагалі так заведено в нашому бізнесі. «Білими воронами» виглядають ті компанії, де немає «чорної» зарплати. Наприклад, у «Рено», де в мене працює подруга, повністю сплачують податки. Навіть у податковій службі, приймаючи документи, переплутали та порадили їм: треба два останніх нулики, де вказані копійки, відокремлювати комою. А представники компанії відповідають: «Тут не вказані копійки, лише гривні, це ми стільки податків сплачуємо».
Але ж приватні школи не можна розглядати як прибутковий бізнес. Це можливість позитивно впливати на соціум, на майбутнє.

Що може окремий вчитель? У нього є всі передбачені законом трудові права. Але якщо керівництво пропонує йому «чорну зарплату», він один не зможе змінити це. Тут або погоджуєшся і працюєш, або ні — і шукаєш вакансії далі. Але добре б вчителю хоча б для себе розуміти, що це не є норма, з якою можна почуватися комфортно.

 Чому вчителям невигідно бути підприємцями

Як може змінити цю систему директор школи? Є варіант, коли керівництво закладу освіти пропонує двом третинам вчителів зареєструватися як ФОП (фізична особа — підприємець). Навіть наймають бухгалтера, який допомагає кожному правильно складати звітність. Людині, звісно, доводиться витрачати більше часу на оформлення документації, брати на себе більше відповідальності, але вона отримує значно більше коштів. Якщо податки на зарплату — 41,5%, то ФОП як платник єдиного податку виплачує лише 5%.

 Утім, на жаль, цей варіант — не вихід. За словами керівника юридичної служби Новопечерської школи Артема Татуріна, вчительські послуги ліцензуються, тож доведеться на кожного фахівця отримувати ліцензію. Кожен проходитиме по документах як окремий освітній заклад. Вчителі зазвичай оформлюють свої послуги як консультаційні, але тоді вони втрачають педстаж, соціальний захист (лікарняний, відпустку). Якщо вони оформлені, як сумісники, мають працювати в іншому місці в штаті, інакше це незаконно.

До того ж, якщо податкові органи з’ясовують, що та робота, яку ФОП надає юридичній особі, виглядає як звичайна робота працівника, вони можуть нарахувати різницю податків за весь цей час, а також штраф.

 Чого навчають дітей подвійні стандарти у школі

Інший варіант для керівників шкіл запропонувати вчителю більше коштів — допомога спонсорів та громадськості через благодійні фонди. Утім, це призводить до величезної кількості зловживань. Знаю випадок, коли директор школи відремонтував за кошти благодійного фонду спортзал, і частину його переобладнав під… житло для себе. Нерідко в благодійний фонд вимагають гроші, не йдеться про добровільні внески. Батьків змушують платити, або починають «виживати» дітей зі школи, під час прийому до закладу освіти вже питають, скільки батьки зможуть сплатити.

Поділюся особистою історією. У дитинстві я змінила школу, тому що в нас були надзвичайні побори нібито в благодійний фонд. Я в щоденнику написала «Не забути сплатити за школу», адже представниця батьківського комітету регулярно нагадувала мені: твої батьки ще не сплатили. Коли прийшли з районо з перевіркою і побачили такий запис, виявилося, що ці збори заборонені. Адже це державна безплатна школа. Після цього мене викликали до завуча і з’ясовували: як я могла так «підставити» вчителів. Для мене в дитинстві це було першим знайомством з подвійними стандартами. Я щиро не могла зрозуміти, чому не можна записувати в щоденник те, що вимагає вчитель. 

Доплата до зарплати — з благодійного фонду?

Примусовість, обов’язкові виплати — це порушення самого поняття «благодійний фонд». Це, звісно, питання довіри, але батьки не часто отримують повну звітність, на що йдуть кошти. Утім, коли йдеться про збори грошей — далеко не факт, що насправді існує зареєстрований фонд, інакше він би вів серйозну звітність. Благодійні фонди за законом мають рахунок, сайт, на якому мають розміщувати фінансову звітність за минулий рік.

Гроші з благодійного фонду, справді, можуть бути спрямовані на доплати шкільній команді. Благодійні фонди не сплачують податок на прибуток, але за це вони відповідають своєю звітністю. Якщо концепція, місія фонду — допомога вчителям, то фонд може надавати матеріальну допомогу педагогам, але має сплачувати податки на зарплату, щоправда значно менші — 19,5% (не буде збору в пенсійний фонд). Закон про благодійну діяльність каже: один з напрямків благодійності — освіта.

У новому проекті закону про загальну середню освіту, який на громадському обговоренні, знову вказано, що можуть створюватися благодійні фонди. І вони можуть залучати сторонніх спонсорів, а можуть — батьків, які добровільно ладні скидатися на ці доплати. Адже вчителів варто поважати та цінувати, бо їхня праця недооплачена. Благодійні фонди — не зло, проблема у зловживанні цим поняттям.

Куди «зникають» гроші батьків

Що ж можна змінити? Виявляється, це глобальна проблема — державна, а не шкільна. І на державному рівні є чимало способів її вирішення. У багатьох розвинених країнах, як-от у Данії, Нідерландах, Швеції, Італії, є принцип, який планують ввести і в нас: «гроші ходять за дитиною». У Нідерландах я бачила школу, яка була відкрита на податки мешканців мікрорайону. Тридцять сімей об’єдналися, бо хотіли віддати дітей до закладу освіти за програмою Дальтон. Порахували, що на їхні податки можна створити нову школу. Звернулися до органів місцевого самоврядування. І невдовзі для них у порожньому приміщенні відкрили саме таку школу.

В Україні з 1991 року і до 2000-х зарплата та нарахування на неї в приватних школах фінансувалися з державного бюджету. А потім це скасували. Тож нині якщо дитина йде до приватної школи, її батьки сплачують податки, але гроші з них на освіту десь «зникають», переходять чомусь іншим дітям, які ходять до державних шкіл. Якби кошти, які держава витрачає на освіту дитини, надходили до того закладу освіти, де вона навчається (незалежно від форми власності), то і на родини учнів лягав би менший фінансовий тягар, і зарплати вчителям могли би бути вищими.

У нас задекларовано введення з 2019 року принципу «гроші ходять за дитиною», але досі не було розроблено та затверджено жодних порядків, процедур, нормативних документів, тож навряд чи це так швидко запрацює.

Як відмовитися від «конвертиків»

Раніше ті заклади, основною діяльністю яких є надання освітніх послуг, звільнялися від податку на прибуток (18% від різниці між доходами та витратами). Це була певна допомога приватним навчальним закладам. Наразі пільгу прибрали. Не враховується, що засновники взяли позику в банку, яку мають виплачувати, або ж вклали величезну суму, яку мусять повернути: у будь-якому разі з того, що отримав за рік, маєш сплатити податок.

Залишається лише пільга для освітніх закладів на ПДВ — але це важливо не для школи, а для родин, тому що ПДВ сплачує кінцевий споживач. Тобто батьки можуть сплачувати за навчання на 20% менше, інакше ці гроші йшли б у державний бюджет. Школам від цього фінансового полегшення немає.

Розв’язати цю задачу може держава. Далі підвищувати ставки для викладачів. Ввести пільги для шкіл. Знижувати податки на зарплату (цей процес вже розпочався якраз заради детінізації сплати зарплати). Скажімо, ще 5 років тому податки становили 56%, нині — 41,5%, були ініціативи уряду знизити їх врешті-решт до 20%.

Держава має надати кожному директору школи і вчителю реальну можливість бути чесним. Не хочеться, щоб наших дітей виховували законопорушники. Одна справа — коли йдеться про особисту схильність керівництва школи до тіньових схем. Зовсім інша — коли це питання виживання школи, загальна ситуація, до якої вчителі та діти починають звикати, як до норми.

Тож що може зробити окремий вчитель, директор закладу освіти, школа? Об’єднуватися, діяти разом з іншими, мати сильний голос, лобіювати зміни в законодавстві, які дадуть змогу працювати з гордо піднятою головою. Потрібна принципова позиція кожного, хто причетний до сфери освіти. Тільки так реальним стане поступ на загальному векторі руху до Нової української школи. Хтось має першим розривати це коло, і кожен може починати з себе.

У 2019 році зарплата вчителів зросте, а школи знову отримають мільярд гривень на обладнання для НУШ

У проекті бюджету на 2019 рік знову закладено 1 млрд грн на модернізацію освітнього простору початкової школи – лише підтримуючи постійні інвестиції, можна здійснити справді глибоку реформу. Про це заявила Міністр освіти і науки Лілія Гриневич під час свого виступу на Форумі видавців у Львові.

«Коли я йшла на посаду Міністра, єдина умова, яка була для мене важливою, це інвестиції в реформу. Бо інакше здійснити її просто неможливо. І це велика перевага, що Прем‘єр-міністр і члени Уряду розуміють важливість змін, які ми з вами робимо. Саме тому не зважаючи на усі складнощі бюджету наступного року, ми все ж заклали співмірну  інвестицію на наступний рік – 1 мільярд гривень на освітнє середовище для першокласників, що прийдуть навчатись у 2019 році», – розповіла Лілія Гриневич.

 

Вона також зазначила, що наступного року всі педагогічні працівники отримають підвищення зарплати на 9%.

«Це очевидно недостатнє підвищення заробітної плати. Я сподіваюсь, що в процесі доопрацювання бюджету у парламенті нам вдасться отримати більші преференції для освіти. Але все ж певне збільшення зарплатні відбудеться»,- прокоментувала Міністр.

За інформацією прес-служби МОН