Знищена інфраструктура й обмежене фінансування можуть зупинити реформу середньої освіти, але навчальний процес триває, попри всі складнощі.
Шкільна система України опинилася під «обстрілом» і в прямому, і в переносному сенсі. Від початку війни пошкоджено 2260 закладів освіти, а 291 зруйновано повністю – такі дані Міністерство освіти і науки України надало наприкінці вересня.
У будівлю ірпінської школи №2 навесні потрапили кілька снарядів. Один із них вщент зруйнував світлу, сучасну їдальню, де лише два роки тому провели капітальний ремонт. Ірина Бєлова, директорка закладу, яка мешкає у вже трагічно відомому на увесь світ місті Буча й навесні пережила окупацію російських військ, розповідає, що допомагати відновлювати школу зголосилося багато батьків. Тобто, «згуртована шкільна родина» є не лише гарним висловом, а відображенням воєнної реальності.
Але руйнування шкільних будівель – це лише вершина айсбергу втрат, які завдала росія. Україна вже кілька років проводить амбітну реформу Нова українська школа (НУШ). Голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак розповідає, що особисто відвідав майже усі населені пункти Київської область після деокупації та побував у школах, щоб на власні очі «оцінити масштаб катастрофи».
– Так от, інфраструктури НУШ не залишилося в жодній, бо всі інтерактивні панелі, всі проектори, всі нові книжки українською мовою – знищені, розстріляні, спалені, вкрадені, – каже голова комітету.
Це все потрібно відновлювати, а для цього треба закласти відповідні статті видатків до Державного бюджету України на 2023 рік. 21 вересня проєкт цього документу презентували у сесійній залі Верховної Ради. Близько половини запланованих видатків у ньому передбачено на сферу оборони і безпеки, а в освіті, порівно з 2022 роком, пропонується зменшити фінансування практично всіх програм. Однак профільний комітет Верховної Ради України наполягатиме на поверненні субвенції на Нову українську школу у повному обсязі. Сергій Бабак наголошує, що держава вкладала в цю освітню реформу мільярдні кошти п’ять років поспіль, а навіть однорічне суттєве недофінансування призведе до її зупинки. Позаяк здається, що навколо майбутнього НУШ буде зламано ще немало списів.
Ще один «постріл» у шкільну систему освіти (хоча і непрямий) – це відсутність друкованих підручників для п’ятого класу. Адже кошти, закладені на це в бюджеті, були перенаправлені на оборону країни ще навесні. Відтак єдине, чим послуговуються нині учні, – це електронні засоби навчання.
Так ми підходимо до наступної величезної проблеми системи освіти, спричиненої війною: наявність засобів для навчання, особливо – дистанційного. Звісно, виїжджаючи із рідних міст та сіл, охоплених вогнем війни, було не до підручників та стаціонарних комп’ютерів. А ноутбук чи планшет, напевно, є необхідним знаряддям для здобуття знань, особливо – для сімей, яких прихистила Польща, Німеччина та інші країни.
У Міністерстві освіти і науки України оцінюють потребу у планшетах і ноутбуках так: для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти необхідно більш як 50 тисяч девайсів, а для шкіл і закладів професійної освіти – майже 400 тисяч.
Але ж не лише учням потрібна техніка для навчання, а й учителям! Особливо – зважаючи на те, що частина дітей навчається дистанційно, та й повітряні тривоги чи зростання захворювань на COVID-19 можуть із легкістю внести свої корективи у навчальний процес.
Учителька англійської мови спеціалізованої школи № 10 з Рубіжного Аліна Давиденко, полишаючи рідне місто, свій ноутбук не взяла: каже, що із сім’єю не думали, що їдуть надовго, сподівалися на швидке повернення. Але на цю частину Луганської області всерйоз зазіхнув «русскій мір». Місто накривали таким щільним вогнем, що тепер боляче дивитися навіть на фото зруйнованих кварталів. Нині Аліна Петрівна – учитель київської ЗОШ № 309. Та як же без комп’ютера, який став дієвим інструментом навчання? «Я намагаюся застосовувати технології та давати дітям можливість працювати з різними девайсами, – розповідає вона, – це їх зацікавлює, вони долучаються активніше. Використовую онлайн-дошку для спільної роботи у Miro, багато застосунків для створення колажів, онлайн-тести тощо; коли ми перейшли в онлайн, треба було заохотити учнів не просто дивитись в екран і слухати». У цьому випадку на допомогу вчительці прийшла київська організація освітянської профспілки – її голова Олександр Яцунь вручив новий ноутбук. «Столична профспілка під час війни підтримує освітян з територій України, де йдуть бойові дії, зокрема забезпечує їх комп’ютерною технікою, юридичною допомогою тощо», – коментує він.
Дуже допомагають міжнародні партнери. Сотні ноутбуків отримали освітяни територіальних громад Сумщини, Миколаївщини, Чернігівщини – ці громади дуже постраждали від російської агресії. Гуманітарна допомога від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) надходила у межах підготовки до відновлення навчання у вересні 2022 року.
До речі, нещодавно під час найбільшої європейської виставки і конференції Європейської асоціації міжнародної освіти українська вища освіта стала переможцем премії Європейської асоціації міжнародної освіти (ЕАІЕ) у 2022 році – у номінації «Бачення та лідерство». Уперше в історії переможцем премії EAIE стала не окрема організація, а українська вища освіта в цілому. Думається, що працівники середньої, шкільної освіти теж залужили на таку відзнаку, хоча б символічну.
Сподіваємося, що «вирви» від обстрілів української освіти доведеться «латати» не власноруч, а зі щирою допомогою світової спільноти. Яку, в свою чергу, ця робота швидко не втомить та не обтяжить.
Максим Короденко